Чому слід вивчати давню українську літературу?

вивчення д. укр. літ. почал. у 19 ст. і відразу постало питання нац. приналежності літератури. спадщиною укр.. народу є все те, що було створене на території суч. україни її автохтонним населенням від найдавніших часів до сучасного періоду. ця спадщина вплинула на формування подільшої літератури укр., рос. і білор. народів.

до наших днів дійшло два види пам'яток давньоруської літератури: перекладні та оригінальні. із прийняттям християнства, будівництвом храмів і запровадженням шкільної освіти зростає попит на християнську церковну літературу, богослужебні книги, що й обумовило виникнення перекладної літератури (біблійні книги, апокрифи, «житія», патерики й і перекладна література приходила на русь головним чином із візантії. процес перенесення, «вживления» чужоземних пам'яток сприяв не тільки культурному збагаченню наших предків, засвоєнню ними філософського, культурного, морально-етичного досвіду інших народів, а й стимулював розвиток оригінальної творчості.

оригінальна давньоруська література представлена у жанрах літописання («повість минулих літ», «київський літопис»), «повчань» («поученіє» володимира мономаха), ораторсько-моралізаторської прози («слово про закон і благодать» іларіона), агіографічних творів, або життєписів святих («сказання про бориса і гліба», «києво-печерський патерик») та ін. найвидатнішою пам'яткою літератури київської русі є анонімне «слово о полку ігоревім».

нова хрис­тиянська література, що прийшла на русь із прийняттям християнства, справила вагомий вплив на процес творення оригінальної руської літератури. переклади, які робили давньоруські книжники із різних мов світу, набу­вали ознак яскравого авторського втручання, наповнювали їх національним елементом і місцевою специфікою руського краю.

першими на русі почали перекладати окремі частини біблії. так постали апракосні (неповні) євангелія та апостоли, які читалися під час богослужіння. із книг старого заповіту особливого поширення набув "псалтир". користувалися давньоруські мислителі "служебником" і "требником", які давали науку для священників про відправу божественних служб і треб.

релігійну літературу часів київської русі прийнято поділяти на канонічну (правовірну) та апокрифи.

до  канонічноїналежать житія — житійні, агіографіч­ні твори, присвячені подвижницькому життю святих. вони перекладалися безпосередньо з грецьких оригіналів. "житія" почасти дуже широко­го обсягу, змістом надзвичайно різноманітні та велику галерею типів "християнських героїв".

поступово виникли  календарніжитія, тобто розміщені за порядком днів пам’яті святих (четьї-мінеї, синаксар чи прологи). існували йнекалендарніжитія – патерики, де житія розташовані в алфавітному чи ічному (синайський патерик) порядку. найбільшим здобутком цього жанру, витворений давньорус. книжниками, був києво-печерський патерик (поч. 13 ст), ..

на основі християнської літератури постала й активнорозвивалася проповідницька література. головна природа проповіді (слова, повчання) — ораторська, риторична. вони репрезентували систему християнських моральнихпринципів і християнської філософії.

на русі пере­кладалися проповіді іоанна златоустого, єфрема сирина, василія великого, григорія богослова, тедора студита, кирила александрійського та ін.

апокрифи (від гр.  апокрифос  — таємний, прихований. апокрифічні перекази прийшли на русь із візантії, болгарії, палестини. отже, апо­крифи — це твори на біблійну тематику, що доповнювали або уточнювали святе письмо, але з певних причин не були канонізовані церквою. виникали, як правило, у народ­ному середовищі, а наявний тут художній вимисел сприяв їх значному поширенню. руські апокрифи перекладали з болгарських оригіналів, що, в свою чергу, спиралися на візантійську апокрифічну традицію, набуваючи у давньо­руських перекладах місцевого характеру.

тематично апокрифи поділяються на три основні групи: старозаповітні (народні розповіді про створення світу, перших людей), новозаповітні (апокрифічні євангелія якова, томи і никодима), есхатологічні (від гр.  есхатос  — крайній, останній), які містили цікаві розповіді про кінець світу і страшний суд, про потойбічну долю праведників і грішників.

найвідомішим новозаповітним апокрифом є "ходіння апостола андрія", що його нестор увів до "повісті врем'яних літ". "ходіння богородиці по муках" — це есхатологічний апокриф. вагомий внесок у вивчення апокрифів зробив іван франко, підготувавши 5-томне видання "апокрифи і легенди з українських рукописів"

до світської перекладної літератури належать наукові праці, історичні твори, повісті, вірші. найпопулярнішимим були "шестодневи", "фізіолог" та твори енциклопедичного характеру — "ізборники", "бджола".

Відповідь:

Мій улюблений герой.

У кожної людини, я думаю, повинен бути улюблений літературний герой, про якого він постійно згадує, намагається бути не нього схожим. Говорити про улюбленого героя найкраще тоді, коли він справив незабутнє враження, залишив глибокий слід в пам'яті. Я вважаю, що мій улюблений герой - це людина, яка з любов'ю, з добротою і розумінням ставиться до людей, надходить порядно і чесно по відношенню до них. Всі ці якості існують дуже давно, тому вони не могли обійти стороною мого героя, адже без них не існують ні любов, ні дружба, ні взаєморозуміння. Отже, мій улюблений герой - це принциповий, чесний, відкритий і добра людина.

Володимира Устименка я вважаю своїм улюбленим героєм. Досить докладно я дізнався про нього з першої книги трилогії Ю. Германа «Справа, якій ти служиш». Автор показав в романі тривожні передвоєнні роки, розповів про юність головного героя Володимира Устименка, про вибір ним свого шляху. Крім того, Ю. Герман розповів про старших друзів Володі, що вплинули на формування цього чудового лікаря і людини.

Мій улюблений герой - це мій ідеал, духовний наставник, який подумки підтримує мене в різних справах. Володимир був такою людиною, для якого медицина стояла першому плані, на першому місці серед інших наук. Для нього, крім «справи, якій він служив», більше нічого не існувало. Без медицини його життя було б нудне і безглузда.

Починалося все це ще в дитинстві. Володя вперше почав опановувати знання з медицини. Вивчав біологію, хімію, колекціонував анатомічні атласи, а одного разу намагався купити в магазині скелет людини. У його кімнаті висіла картина Рембрандта «Урок анатомії».

Відвідуючи анатомічний гурток, Володя пізнавав все сокровенні таємниці і секрети цієї науки. Поступово накопичені знання він зумів застосувати в одній страшній ситуації. Володі довелося надавати медичну до пастушкові. «Він зірвав з себе сорочку і став невміло накладати джгут на куксу». Це вчинок вимагав величезної мужності і винахідливості, адже не кожна людина могла б не розгубитися в цій ситуації.

Далі автор пише, що на першому курсі інституту Володя прочитав багато книжок з хірургії, які зблизили і поріднили його і медициною. Закінчивши інститут. Володя працював на «швидкій до Особливо вразила героя одна історія, яка запам'яталася йому на все життя. Одного вечора Володі довелося надавати до хворому Бєлякова. «Секунду - дві вдивлявся він в обличчя Белякова, потім велів дати йому цукру». Зробивши кілька ін'єкцій, він «подарував життя» практично безнадійному хворому.

Професіоналізм Володі проявився в селищі Кхар. Молодий лікар не шукав легких шляхів, легкої перемоги в житті, тому і погодився на поїздку в селище Кхар. Тут Володя «спорудив свою першу справжню лікарню з амбулаторією і операційної». Володимир завжди прагнув полегшити страждання хворих. Він одним з перших лікарів в селищі починав робити найскладніші операції. Ніколи лікар не відступав перед труднощами. Він врятував і безнадійну хвору Туш, яка в подальшому стала працювати в цій лікарні. Я думаю, що цей приклад говорить про небайдужість мого героя. Володя по - справжньому служив людям, віддаючись улюбленій справі. Серед жителів селища ходила чутка про те, «який дивовижний доктор живе в Кхар». Совість Володі завжди була чиста, тому що він боровся за кожного пацієнта.

Мене захоплює в цій людині те, що він всього добивався сам, зробив блискучу кар'єру, яка не була самоціллю. Головним для Володимира було здоров'я людей.

Я симпатизую йому як людині, захоплююся його високим професіоналізмом, саме тому вважаю Володимира Устименка своїм улюбленим героєм.

Пояснення: