Текст-роздум на тему "чому дітям та онукам потрібно розповідати про життя предків"

наше життя почалося не зараз, не сьогодні вона й закінчиться. багато століть створювалася історія. великі люди – учені й воїни, герої й мудреці – по крупицях робили наше життя такий, який вона дісталася нам. і кожний момент цього життя можливий тільки тому, що були сторіччя до нього. про це ми повинні постійно пам’ятати, це ми повинні чітко усвідомлювати, щоб продовжувати жити, залишатися повноцінною людиною – сполучною ланкою в безперервному потоці часу

пам’ять про наших предків становить головне багатство нашої душі. адже для того щоб ми зараз жили й були такими, які ми є, багато поколінь людей створювали наше суспільство, робили життя такий, який побачили неї ми. та й у нас самих – пряме продовження моральних, культурних, історичних цінностей дідів і прадідів. пам’ять про збіглих родичів також, а може навіть більше священна, чим пам’ять про видатних діячів минулого. «під кожною могильною плитою – світова історія», – говорив г. гейне. і дійсно, кожна людина неповторна у своїй індивідуальності, кожний залишає свій слід у житті, пам’ять про свої справи, думки, життєвих устремліннях

саме минулі покоління створили нас теперішніх, підняли наші думки й почуття до вершин людської мудрості. тому ми завжди повинні зберігати у своїй пам’яті слід тої людської краси, той вогонь, що висвітлював життя збіглих, вогонь, що вони передали нам, а ми нашим нащадкам. адже людина затверджується у світі не тільки як мисляче й істота, що почуває, але і як одне з ланок у міцному вічному ланцюзі, що з’єднує минуле й майбутнє. чим більше дорожить людина пам’яттю своїх батьків, дідів і прадідів, тим краще усвідомлює він своє місце в цьому світі, тим глибше почуває свою відповідальність за майбутнє. у наших предках – корінь нашого нинішнього існування, джерела нашої честі, совісті, достоїнства, ідеалів

усе у світі покриється пилом забуття,

лише двоє не знають ні смерті, ні тління:

лише справа героя так мовлення мудреця

проходять столетья не знаючи кінця

фірдоусі

ми повинні берегти й почитати пам’ять про померлих, тому що, як сказав в. а. сухомлинский, у кого немає в душі минулого, у того не може бути й майбутнього. і він був прав. могили померлих, близьких нам людей є відбиттям нашої душі. акуратна й доглянута, вона передає нашу любов, пам’ять. вона символізує продовження життя людини в наших серцях. так само як забуті могили – наша байдужість. скільки більш-менш високих, але однаково важливих справ зробили живучі до нас. видатні герої великих історичних воєн, учасники переломних моментів історії – наші діди й прадіди. їхній час було часом боїв. вони боролися за наше щастя, за те, щоб ми зараз одержали можливість жити у світі й спокої. зараз, на жаль, про це забувають.

але ж люди присвятили боротьбі все своє життя, деякі загинули за світлі ідеали. у нас у сім’ї з покоління в покоління оповідання про велику вітчизняну війну, у якій брали участь наші діди (прадіди), дбайливо записи, зроблені їхньою рукою, їхнього враження від тих подіях. і що б зараз не говорили із приводу того, мала сенс чи ні та війна, праві були ми чи ні, – для мене не існує такого питання. мене обурюють люди, які, не будучи самі живими свідками происходящего в ті дні, беруться засуджувати й переробляти історію. я вважаю, що це були великі дні, а наші предки були великими людьми. і в докір подібним горі-критикам необхідно зберегти світлу пам’ять про їх і передати майбутнім поколінням

але неповторна й цікава доля не тільки тих людей, які пішли, які брали участь у великих подіях минулого. нашої уваги й участі вимагають і ті, хто живуть зараз – нинішні старі й бабусі. вони почувають, що їхній час іде й найбільше мають потребу в підтвердженні того, що пам’ять про їх збережеться в серцях дітей і онуків. тому варто іноді відкласти всі свої заняття, сісти поруч і попросити розповісти що-небудь про себе. упевнено, ви не пошкодуєте про час, витраченому на те, щоб їх послухати. мінути уваги з вашої сторони продовжать життя цих людей, а ви почуєте багато цікавого й повчального, важливого для вашого духовного розвитку