Есть ответ 👍

Написати твір мініатюру "чарівний світ рідной природи"

107
297
Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:


природа… шовковиста травиця манить побродити босими ногами. ніжне і ласкаве сонечко так і кличе нас засмагнути. джерельна прозора вода тихоплинної річки приваблює своєю прохолодою. як же радісно і приємно відчуваєш себе на лоні природи. не знайти слів, щоб висловити своє захоплення красою рідного краю, не збагнути мудрості матінки-землі, яка наділяє нас не тільки матеріальними, а й духовними дарами. вона ділиться з нами своїми таємницями, загадками, облагороджує душу.

скількох митців слова, пензля, музики надихнула природа на створення шедеврів! скільком подарувала в віру у власні сили, розум, талант, повернула до роботи і життя, врятувала від розчарування. ліричний герой новели м. коцюбинського «intermezzo», втомлений постійним «мушу», «треба», зневіряється в собі, тікає від життєвих проблем, людей на лоно природи. ось він сідає на полі, заплющує очі і слухає жайворонків: «вони сіють пісню на дрібне сито і засівають поля». тут усього багато: неба, сонця, веселої зелені. краса і гармонія поля відроджують у душі героя потребу в спілкуванні з людиною, прагнення зарадити її горю, тому він і повертається знову до людей.

природа-чарівниця створила мавок і лісовиків, щезників і перелесників, польових русалок, чугайстрів… малому івану палійчуку з повісті м. коцюбинського «тіні забутих предків» вчувається дивна мелодія: то щезник грає на флоярі. світ для нього, «як казка, повна чудес». підрісши, він і сам намагається передати ті мелодії, які звучать у природі на флоярі. його кохана марічка співала. що б вона не бачила в природі, що б не чула — все потім виливалося в легку й просту пісню. природа з її дивами дала своїм дітям хист розуміння навколишньої краси.

будь-якої пори року, в негоду і сонячний день ми не перестаємо милуватися красою землі. й коли з-під снігу пробиваються гарні первоцвіти, ніжно-зелена трава, розпускаються бруньки на деревах. чудове літо дарує нам теплі сонячні дні. а як приємно йти по осінньому парку, коли під ногами шелестить жовто-багряний килим. і хто не любить кинути оком на засніжені поля, ліси, будинки.

різні пори року, а ще різноманітніша природа нашого краю. з часів існування людства вона дарує нам безцінні дарунки: ми отримуємо таку необхідну для існування їжу, чисте повітря, навіть ліки. люди користуються цими дарами і навіть забувають дякувати природі за те, що мають. і вже вважають себе її господарем. природа любить своїх дітей, як мати, і прощає багато чого. та іноді не витримує такого неподобства і тоді насилає повені, засухи, землетруси і цунамі. але це тільки наслідки бездумного втручання людства в природні володіння матері-землі. « люди старого дуба», використовують живе дерево на тин — і лісовик відвертається від них: мре худоба, хату обсі злидні. так описала втручання в природу леся українка в драмі-феєрії «лісова пісня».

споконвіку вважалося за обов’язок кожного: посадити дерево, виростити сина, збудувати дім. тож кожному з нас треба посадити дерево, доглянути клумбу, прибрати за собою місце відпочинку, подбати про красу і природу — тоді тільки ми зможемо називатися людьми і дітьми матінки-природи.


тільки поглянь а наш чарівний світ. на його роскішні рослини, гарні тварини. навіть взяти звичайний дуб він магутній та великий. треба цінити рідну природу бо іншої такої не буде. ці тварини та рослини одне ціле бо якщо не булоб рослин тоді не булоб тварин. ціни рідну природу і цинитимуть тебе.


Явважав і вважаю, що людей обманювати не можна.  обманювати дуже негарно. давай поміркуємо, чому. по-перше, тому, хто обманює, не вірять люди. по-друге, той, хто обманює, не може вимагати від інших правдивості.що обманювати негарно, відомо всім. а якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі. а ти також нічого не сказав. але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. поки , можна й оцінку ось що розповів мені один товариш.          під час зимових канікул він гостював у селищі у бабусі. потоваришував з однолітками — сусідськими хлопчаками. разом у сніжки грали, з гірки каталися. неподалік від селища знаходиться великий ставок. хлопцям суворо було заборонено виходити на лід. це небезпечно. але олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь час запрошував усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. лід був ще слабенький, у деяких місцях прогинався. ходили аж до темряви, каталися, веселилися.          прийшов сашко (так звуть мого товариша) додому. черевики, штани мокрющі. бабуся вже хвилювалася. «де це ви були? — запитує. — я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було». сашко відповів щось нерозбірливе. так і почалися небезпечні прогулянки. але за декілька днів бабуся почала про все здогадуватися та відверто запитала, чи не ходять бува хлопці на ставок. сашко хотів якось викрутитися, але стало соромно. бачить, що бабуся дуже вже схвильована. і він в усьому зізнався.          як не вмовляв сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. дізналися інші батьки. з хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. «гей, та, зраднику, знатися з тобою не хочу! » — заявив сашкові олег. сашкові стало дуже прикро. але два дні потому неподалік від берега провалився під лід . і хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. добре, що поблизу були люди.          я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. тим паче, що сашко ще спочатку сказав олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. так, не можна виказувати друзів. але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? можливо, сашкова чесність врятувала когось від лиха. 

Популярно: Українська мова