Ответы на вопрос:
вагомою є думка дослідника м.мандрики про те, що питання освіти завжди цікавили і.нечуя-левицького як учителя. на україні, в польщі, молдавії митець відчував складність навчання школярів "чужою" мовою мабуть, саме тому й повстав проти русифікаторської політики запровадженої офіційною школою, протестував, щоб не пригнічували і не нехтували національною мовою. з цього приводу письменник написав кілька статей, серед яких стаття "органи російської партії", у якій автор висміяв політику обрусіння з боку царського уряду. він зазначав, що у школах запроваджували класичну грецьку і латинську мови, "щоб ними забивати голови учням, відволікати їх від революційного впливу передової європейської думки; проте грецька і латина вбивали в молоді не лише думку, а й здоров’я. цей виступ проти реальної науки, натуральної історії, перешкоджав прогресу, тягнув школу назад".
як писав і.нечуй-левицький, "хто ж з нас буде любити того, хто зв’язує нам руки, суне нам свою мову, виганяє з україни нашу українську національність, забороняє нам любити свій народ, дбати о його освіті? хто ж подякує за таку ласку? ми не хочемо ні "обрусіння", ні ополячення, не мадьяризації, хочемо зістатися русинами-українцями і не допустимо знущання над нами, робити експерименти всякої пропаганди над п’ятнадцятьма з половиною мільйонів нашого українського народу".
національні почуття і.нечуя-левицького весь час травмувалися, бо він постійно відчував зневагу до української мови, культури. тож не дивно, що національна ідея домінувала як у його художніх творах, так і літературно-публіцистичних статтях ("сьогочасне літературне прямування", "українство на літературних позвах з московщиною"). дожовтнева критика звинувачувала і.нечуя-левицького у пропаганді буржуазного націоналізму. однак ми погоджуємся зі справедливою думкою дослідниці н.зінченко про те, що "весь "націоналізм" і.нечуя-левицького полягав, власне, у прагненні відстояти право народу говорити рідною мовою і розвивати свою культуру".
щастя - найцінніший скарб, але іноді важко описати що воно означає. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою.
щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань. чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха?
я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина. я почуваю себе саме так коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться, коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.
Популярно: Українська література
-
irina72221976p092ek15.07.2020 03:23
-
Gandondddddd30.08.2020 09:11
-
юра98224.05.2023 11:06
-
hlebushek22512.05.2021 05:52
-
daniilnz104.01.2021 20:09
-
sofjiasofa12345626.06.2022 05:08
-
stasnotrage30.12.2022 20:54
-
аянаайши02.06.2020 05:35
-
УмнаяДебилка06.05.2023 03:03
-
alekseysidorov02.11.2021 05:20