Есть ответ 👍

Що сприяло на вибір освіти нечуя-левицького?

174
497
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


вагомою є думка дослідника м.мандрики про те, що питання освіти    завжди цікавили і.нечуя-левицького як учителя. на україні, в польщі, молдавії митець відчував складність навчання школярів "чужою" мовою    мабуть, саме тому й повстав проти русифікаторської політики запровадженої офіційною школою, протестував, щоб не пригнічували і не нехтували національною мовою. з цього приводу письменник написав кілька статей, серед яких стаття "органи російської партії", у якій автор висміяв політику обрусіння з боку царського уряду. він зазначав, що у школах запроваджували класичну грецьку і латинську мови, "щоб ними забивати голови учням, відволікати їх від революційного впливу передової європейської думки; проте грецька і латина вбивали в молоді не лише думку, а й здоров’я. цей виступ проти реальної науки, натуральної історії, перешкоджав прогресу, тягнув школу назад".

як писав і.нечуй-левицький, "хто ж з нас буде любити того, хто    зв’язує нам руки, суне нам свою мову, виганяє з україни нашу українську національність, забороняє нам любити свій народ, дбати о його освіті? хто ж подякує за таку ласку? ми не хочемо ні "обрусіння", ні ополячення, не мадьяризації, хочемо зістатися русинами-українцями і не допустимо знущання над нами, робити експерименти всякої пропаганди над п’ятнадцятьма з половиною мільйонів нашого українського народу".

національні почуття і.нечуя-левицького весь час травмувалися, бо він постійно відчував зневагу до української мови, культури. тож не дивно, що національна ідея домінувала як у його художніх творах, так і літературно-публіцистичних статтях ("сьогочасне літературне прямування", "українство на літературних позвах з московщиною"). дожовтнева критика звинувачувала і.нечуя-левицького у пропаганді буржуазного націоналізму. однак ми погоджуємся зі справедливою думкою дослідниці н.зінченко про те, що "весь "націоналізм" і.нечуя-левицького полягав, власне, у прагненні відстояти право народу говорити рідною мовою і розвивати свою культуру".


    щастя - найцінніший скарб, але іноді важко описати що воно означає. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою.

      щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань.  чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха?

          я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина.  я почуваю себе саме так  коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться,  коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається,  коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю),  коли немаю ніяких сумнівів,  коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.

Популярно: Українська література