Регистрация
StarSquirrel
07.01.2021 04:50
Литература
Есть ответ 👍

Подготовить сообщение о маяковском.

211
395
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

SofiaQueen
SofiaQueen
4,6(81 оценок)
Маяковський, володимир володимирович (маяковский, владимир владимирович — 07.07.1893, с. багдади, побл. кутаїсі — 14.04.1930, москва) - російський поет.творчість маяковського і по сьогоднішній день залишається визначним художнім здобутком російської поезії поч. xx ст. його твори не позбавлені ідеологічних перекосів і пропагандистської риторики, але вони не можуть перекреслити об'єктивної значимості та масштабу художнього таланту маяковського, реформаторської суті його поетичних експериментів, які для сучасників, та й для нащадків поета асоціювалися з революцією у мистецтві. маяковський народився у грузії, де проминуло його дитинство. після смерті батька у 1906 р. сім'я перебралася у москву, де маяковський вступив у 4-ий клас п'ятої московської гімназії. у 1908 р. його відчислили звідти, а через місяць маяковського заарештувала поліція у підпільній друкарні московського комітету рсдрп. наступного року його ще двічі заарештовували. у 1910—1911 pp. маяковський займався у студії художника п. келіна, а потім навчався в училищі живопису, познайомився з художником і поетом д. бурлюком, під впливом якого формувалися авангардистські естетичні смаки маяковського. перші вірші маяковський написав близько 1909 р. у в'язниці, до якої потрапив через зв'язок із підпільними революційними організаціями. вірші поета-дебютанта були написані у доволі традиційній манері, яка наслідувала поезію російських символістів, і сам м. відразу ж від них відмовився. справжнім поетичним хрещенням для м. стало його знайомство у 1911 р. з поетами-футуристами. у 1912 p. m. разом з іншими футуристами видав альманах «ляпас суспільним смакам» («пощёчина общественному вкусу»), підписаний д. бурлюком, о. кручених і в. маяковським, з віршами маяковського «ніч» («ночь») і «ранок» («утро»), в якому в епатажно зухвалій манері проголошував розрив із традиціями російської класики, закликав до створення нової мови та літератури, такої, яка би відповідала духу сучасної «машинної» цивілізації і завданням революційного перетворення світу. практичним втіленням декларованих маяковським у альманасі футуристичних тез стала постановка у петербурзькому театрі «луна-парк» у 1913 р. його віршованої трагедії «володимир м.» («владимир м.»). особисто автор виступив режисером і виконавцем головної ролі — поета, котрий страждає у ненависному йому сучасному місті, що нівечить душі людей, котрі хоча й обирають поета своїм князем, але не здатні оцінити принесену ним жертву. у 1913 p. маяковський разом з іншими футуристами здійснив велике турне містами срср: сімферополь, севастополь, керч, одеса, кишинів, миколаїв, київ, мінськ, казань, пенза, ростов, саратов, тифліс, баку. художньою інтерпретацією програми нового мистецтва футуристи не обмежувались і намагалися впроваджувати у життя свої гасла практично, зокрема навіть одягом і поведінкою. їхні поетичні виступи, відвідини кав'ярень чи навіть звичайна прогулянка по місту нерідко скандалами, бійкою, втручанням поліції.
dimandra
dimandra
4,7(14 оценок)

По указу Петра I все малолетние дворянские сынки-недоросли обязаны были иметь знания по закону божию, грамматике, арифметике. Без этого они не имели права ни жениться, ни поступать на службу. Их предписывалось отдавать в солдаты или матросы без выслуги. Именно поэтому Простакова и нанимает учителей Митрофанушке. Но из этого ничего путного не получается, так как «через воспитание разумели они одно питание», — как говорил герой Фонвизина. Но вместе с тем нарисованная в «Недоросле» картина по своему содержанию гораздо шире, чем просто показ дурного воспитания. Пьеса постепенно перерастает в резкое обличение крепостничества.

Бесчеловечное обращение «презлой фурии» не только с крепостными, но и грубость ее по отношению к мужу, воспитаннице Софье все возрастает. Простакова пользуется неограниченной властью над людьми. Она взяла себе право бранить всех и вся. Не встречая серьезного сопротивления, она распоясалась, временами теряя человеческий облик. Фонвизин реалистично показывает картины жизни в помещечьей усадьбе. «После того, как мы все отняли у крестьян, — сетует помещица, — отнять больше нечего» . Вот в чем видит она беду. Жажда наживы толкает недобросовестных помещиков на неблаговидные поступки. Они так привыкли к безнаказанности и вседозволенности, что даже с равноправными готовы поступать так же, как с крепостными крестьянами. Госпожа Простакова, не боясь последствий, хочет принудить Софью к браку с Митрофаном. Чадолюбивую мать останавливает только сила. Решительное вмешательство Милона предотвращает беду. Госпожа Простакова понимает только язык силы: рассуждение, здравые мысли, доводы — это все ей недоступно, выше ее понимания. Переход от насилия к покорности у нее происходит молниеносно. Только что она была властной барышней — и тут же унижающаяся, плачущая, жалкая женщина всех и вся унизить, Простакова с легкостью унижается сама. Сцена не только комична, но страшна. Имение Простаковых идет в опеку, понимая это, помещица решается на отчаянный шаг. Она на коленях умоляет Правдина, Стародума, Софью пощадить «жестокосердечную помещицу» . Для Простаковой нет границ унижения, она понятия не имеет о человеческом достоинстве. Бездумная материнская любовь Простаковой так же терпит крах. Чувствуя, что почва уходит у нее из-под ног, copyright 2005 ALLSoch.ru Простакова бросается к сыну, ища у него любви, понимания, защиты. Митрофан ведет себя соответственно полученному воспитанию. Он видел вокруг себя хамство, неуважение к человеку и поступает подобающим образом: «Да отвяжитесь, матушка, как навязалась... » — бросает он небрежно матери. Потерявшая власть и силу, она не нужна ему. Он будет искать новых могущественных покровителей. Фигура Митрофана становится страшнее, зловещее, чем старшее поколение Скотининых — Простаковых. У них были хоть какие-то привязанности. Митрофан же невежествен, не имеет никаких моральных принципов и как следствие этого агрессивен. Отказывая в матери, Митрофан показывает себя законченным негодяем.

Популярно: Литература