Ответы на вопрос:
Ябы хотела , чтобы мой друг был добрым, принимающим, чтоб с ним не было скучно.
Тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину і ненавидіти, жалкувати й проклинати; бажати бачити, чути - й не дивитися, не слухати. життя, — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши. дівчата — не розсада, щоб їх ховати геть од світу. дівчатам треба світу — багато світу. треба, щоб і їх побачили; треба, щоб і вони бачили. треба, щоб було чим згадати молодий дівоцький вік! тільки не кожному дано заглянути в чужу душу, зрозуміти, що там і до чого, подивитись у чуже гляньте в його правдивим оком, то й побачите: що там діється, що там витворяється, які іноді тяжкі муки гнітять його, яке лихо розриває старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим сві без землі — нема волі. земля тебе годує. земля хазяїном робить. а без землі усе пропало. і моя надія пропала. життя, кажуть, зжити — не поле перейти. життя — що погода. як серед ясного літнього дня, коли сонце аж пече, так гріє та світить, дивись: де не взявся вітер, надув-нагнав з усіх боків чорні хмари, — заклуботались вони; насупилось заховалось сонце — похмурі загуло, закрутило, закушпелило зиркнула блискавка, загуркотав грі гряк! трі доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде. - так оце та правда? ! оце ! - скрикнула не своїм голосом і несамовито залилась божевільним сміхом. то був болісний лемент душі, глибока враза серця, — нікому не відомі, окрім матері тільки одна мати вмів разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й проклинати; бажати бачити, чути — й не дивитися, не слухати. дожидати страшного страшніше, ніж його переживати. робиш, щоб було що їсти; їси, щоб здужав робити. отака-то весела хліборобська доля! оже, хто до неї призвичаївся, тому вона здається веселою й красною… наші хутори, села, а часом і повітові городи, обложившись родючими полями та ланами, другої долі не знають… а проте — живуть цілі довгі-предовгі віки, копаються в ситній землі, мов поприростали до неї… яка земля, такі й люди. вона сита — й вони ситі; вона голодна — й вони роти пороззявляли… селянин без поля — старець без рук і без ніг. поле його годує, поле його втішає, на полі він виростає, на полі часом і вмирає… поле — що воздух: нічим би дихати, якби зостався без його! важка хліборобська праця, а ще важче тому, хто її на селі не знає або не вподобає. тим-то до неї ще змалечку привчають селяни дітей, щоб вона здавалась ні нудною, ні тяжкою. діти на селі — поміч. аби зіп’ялось на ноги, — зараз у поле: хай змалку привикає до свого побиту! я не буду злий, життя - що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.
Популярно: Українська література
-
annadarbinyan106.04.2020 20:08
-
2005NickName200501.10.2022 22:53
-
elena3006198430.10.2021 08:36
-
мкм6ккмг12.06.2021 11:25
-
SanyaVetka13.06.2020 09:55
-
руслан74613.06.2021 11:23
-
leryush119.07.2020 18:12
-
Ksyu13010418.04.2020 09:32
-
Sekureti55625.01.2023 19:38
-
Lisa03010512.05.2021 21:49