Митькозавр из юркивки- короткий план

1. завдання вчительки

2. насмішки    майбутнього майстра велосипедного   спорту

3. добра бабуся, та дід трохим.

4. дорога до лісового озера.

5. страшна розповідь про химеру

6. таемниця. і нічна варта.

7. вивчення бібліотеки.

8.  митькозавр стеценка із юрківки.

9. велечезні сліди на березі.

10. невдала операція "курка".

11. нічний розіграш васі.

12. майбутні пригоди хлопців.

 

Кожен iз нас хотiв би здобути певну матерiальну незалежнiсть та
соцiальний i сатус. I в цьому, зрештою, немає нiчого поганого: що
поганого в бажаннi людини забезпечити безбiдне iснування собi та
своïй родинi? Але питання не лише ïï бажаннi мати грошi,
а в тому, яке мiсце це бажання посiдає серед iнших людських потреб
та прагнень. Чи не виникає дисбалансу мiж матерiальними та
духовними потребами людини, чи не думає часом людина, що
матерiальна забезпеченiсть головна i єдина запорука щастя?
Багатьом iз нас варто було б час вiд часу ставити собi цi питання, аби
не розгубити закладене в нас, не зрадити вiчнi цiнностi, кружляючи у
вирi сучасного життя.
Читаючи твори украïнськоï лiтератури, я вкотре переконуюсь у
тому, що ïхня актуальнiсть не пiдвладна часовi.
Так, проблема дiалектики матерiального та духовного, проблема
деградацiï людини, проблема влади грошей над людиною порушувалась
багатьма письменниками в iсторiï украïнськоï та
свiтовоï лiтератури. Це одна з вiчних тем, що не може лишитися поза
увагою митцiв. I на жаль, вопа не виходить з поля зору письменникiв
здебiльшого тому, що ця проблема не зникає з людського життя.
Кожен iсторичний час вирiшує проблему грошей по-рiзному. Аскети
давнiх часiв, лихварi, чеснi робiтники, нужденнi селяни, баштi правителi
та пани, це не просто персонажi iсторiï та книжок, а цiл
населення, типи людей, якi зробили свiй вибiр.
I цей вибiр диктувався не лише ïхнiми внутрiшнiми роздумами, а й
вихованням, принадлежнiстю до певною соцiального . Тепер
вiдмiннiсть мiж населення стерлась: вже нема такого поняття
як дворянин, селянин, робiтник, в анкетах вже ïх треба вказувати
народився в родинi селян, бо це не має значення. Кожнiй людинi
вiдкрита дорога залежно вiд ïï працелюбностi й талантiв.
Виходить, на людину впливають тiльки виховання та ïï внутрiшнi
переконання? На жаль, не суспiльство формує кожного з нас, як на
мене, набагато бiльшою мiрою, нiж ми можемо собi уявити. Телевiзiйнi
програми, поведiнка публiчних осiб, фiльми та сучасне мистецтво дуже
впливає на свiдомiсть дiтей i навiть дорослих, формуючи певнi
iдеали, створюючи сучасну iєрархiю цiнностей. Хто є iдеалом
для сучасноï людини? Напевно, зiрки. Пiдлiтки цiкавляться
ïхнiм життям (часом навiть надмiрно), намагаються бути схожими на
своïх улюбленцiв. А сприйняття часто обманює людей:
транслюючи передачi про життя зiрок, хiба нам розповiдають про ïхнi
роздуми, про ïхню вдачу? Цi люди, втомленi постiйною увагою до
себе, намагаються залишити щось недоторкане, iнтимне в своєму
життi. Тож порухи ïхньоï душi чи не єдине, що можна
приховати вiд фотокамер. Але виходить, що нiбито ïх не iснує.
Звичайним глядачам здається, що справжнє життя це суцiльнi
вечiрки та розваги i, безумовно, багатство. Тож нашi ЗМI, так чи iнакше,
самi формують iдеали. I людина вiрить, що, здобувши кiлькамiльйонний
рахунок у банку, вона стане щасливою (забуваючи, що щастя публiчних осiб
часто тiльки видимiсть).
I досi лишилось багато людей, якi вiрять у те, що все можна купити за
грошi. Попри намагання подолати корупцiю в нашiй краïнi, вона все
ще iснує. I часто це пов'язано не тiльки з нечеснiстю людей, а й з
вiчним так роблять усi.
Менi здається, проблема влади грошей не зникає тому, що
нiхто не замислюється над тим, що грошi не зроблять людину
щасливою. Напевно, я нещасливий тому, що грошей недостатньо…
думає людина, вихована сучаснiстю i кидається вперед, до
недосяжного щастя багатiя. Чому небагатьом спадає на думку, що
банальний вислiв не у грошах шастя насправдi не порожнi слова…
Мабуть, нiколи не зникнуть люди, увесь сенс життя яких зосереджений у
грошах, але дуже важливо зробити так, щоб цих людей поменшало. Так само,
як змiнюється мода на одяг, можна змiнити i моду на багатство, на
хабарi, на нечеснiсть… I встановити моду на духовнiсть, щирiсть у
стосунках, гармонiю у суспiльствi. Менi здається, що громадська
думка бiльшостi формується i змiнюється набагато легше, нiж
нам може видатися. Тож почнiмо з самих себе, зi своïх дiтей та
близьких. Мабуть, тодi твори, у яких змальовуються персонажi на зразок
Герасима Калитки, залишившись у скарбницi свiтовоï лiтератури,
втратять свою нагальну актуальнiсть, а суспiльство стане здоровiшим
духовно, чистiшим та щасливiшим.