Цитати із "лісовой пісні"(л.українка), що характеризують мавку, лукаша, лева, килину та мати лукашеву

мавка:

на початку твору: "з-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить мавка, в ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки і проводить долонею по очах."

лукаш говорить про мавку при першій зустрічі:

"що ж, ти зовсім така,  як ді ба ні, хутчій як панна,  бо й руки білі, і сама тоненька,  і якось так убрана не по-  а чом же в тебе очі не зелені? (придивляється). та ні, тепер зелені а були,  як небо, сині о! тепер вже сиві,  як тая ні, здається, чорні  чи, може, карі ти таки дивна! "

коли лукаш грає на сопілці: "мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга, аж до сліз"

мавка рятує лукаша: "мавка надбігає на його крик, але не може дістатися до нього, бо він загруз далеко від твердого берега. вона кидає йому один кінець свого пояса, держачи за другий."

помилка мавки( вона уподібнюється до людини - зраджує своїй природі): "мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах, вузька спідничина з набиванки і полинялий фартух з димки, волосся гладко зачесане у дві коси і заложене навколо голови."

мавка є польовій русалці: "м а в к а  (черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси русалки польової.)ось тобі, сестро, яса!   русалка польова клониться низько перед мавкою, дякуючи, і никне в житі."

мавка не зраджує лукашеві з перелесником, по при дану їй можливість:  

"мавка трохи нерішуче подає йому руку.  дозволь покласти братній поцілунок  на личенько твоє бліде.  (мавки одхиляється, він все-таки її цілує)."

мавка перед тим, як марище забрало її у своє царство: "мавка йде назустріч лукашеві. обличчя її відбиває смертельною блідістю проти яскравої одежі, конаюча надія розширила її великі темні очі, рухи в неї поривчасті й заникаючі, наче щось у ній обривається."

перевтілення мавки: "мавка зміняється раптом у вербу з сухим листом та плакучим гіллям."

мавка в кінці твору: "мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. лукаш кидається до неї з покликом щастя."

лукаш

"лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку."(перша зустріч з героем)

"лукаш, тулячи до себе мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує."(лукаш закоханий в мавку)

"лукаш кидається до неї, вона переймає його руки; вони "міряють силу", упершись долонями в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім килина трохи подалась назад, напружено сміючись і граючи очима; лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати, але в той час, як його уста вже торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає. "(про лукаша і килину - зрада)

"з лісу виходить лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки."(повернення лукаша знову до людської подоби)

"лукаш починає грати. .мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. лукаш кидається до неї з покликом   лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. він сидить без руху. сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кі"(образ лукаша в кінці твору)

коломийки – коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати не залежно від нього. часто вони об’єднуються у в’язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.

заданість розміру коломийки (лише два рядки, в яких слова мають розміститись так, щоб у кожному рядку було по чотирнадцять складів) сприяла виробленню лаконізму, сталих поетичних формул, економічному і точному використанню тропів – рис, властивих майстерно ві художнім мініатюрам. завдяки багатству внутрішнього римування й анонсами коломийки ніколи не справляють враження одноманітних.

коломийки мають двопланову будову: образ природи першого рядка за аналогією або контрастом підсилює смислове й емоційне значення думки, висловленої в другому рядку. іноді перший рядок виконує роль традиційного зачину, зміст якого не завжди пов’язаний з наступним рядком. найчастіше це зачин "ой летіла зозулиця (пава, ластівочка)", "на високій полині", "ой дубику зелененький" та ін. у новотворах помітна тенденція до уникнення подібних звичаїв, що пояснюється публіцистичним спрямуванням більшості сучасних коломийок.

у коломийках про минуле народу чується нарікання на підневільну працю, гірку солдатчину, на бідняцьке безхліб’я, вимушену іміграцію, протест проти селянського безправ’я, звучать бунтарські мотиви. найбільший масив становлять пісеньки, в яких ідеться про особисте в житті людей, їх переживання, настрої – це твори на так звані "вічні теми", однаково актуальні для різних епох, але й у них легко виловити ознаки часу, бо ж людські стосунки розвиваються на тлі певного родинного і соціального побуту.

схарактеризувати тематичні розгладжування жанру коломийок дуже важко, тому що "коломийки перекочують й мерехтять, наче перли розсипаного намиста, і тільки "зведені докупи в систему, що гуртує їх відповідно до змісту, вони на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями й кольорами, де бачимо сльози, й радощі, і спочивки, турботи і забави, серйозні мислі й жанри нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традиції і вірування, його громадські і етнічні ідеали" (франко і. літературно-науковий вісник. – 1906. – кн. 7.- с. 502-503).

у коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів – доброзичливих або й дошкульних, – влучних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.

в задиристих строфах, що звучать на молодіжних гулянках, осуджується зарозумілість, лінощі, пихатість. котра дівка напереді стоїть пишно вбрана,

не беріть ї, хлопці, в танець, най чекає пана!

дістається й парубкам, які, залицяються до дівчат, шукають вигоди, багатого приданого, - "брали би по штири морги, хоч би й за сліпою" (морг – 0,5 га землі).

лаконічно, але дуже виразно, рельєфно змальований буденний і святковий побут; в коломийках-приспівках до танцю ряхтять деталі яскравого гуцульського одягу: ґердани, тибетові хустки, капці з волочками, камізельки, вишиванки, крисані з червоною китайкою, писані ташки, дротові запаски, коралі

перші відомі нам записи коломийкових зразків відносяться до xvii сторіччя, але є документальні свідчення про їхнє існування ще в давніші часи. цей оригінальний різновид пісенної народної творчості українців здавна увагу слов’янських учених. починаючи з першої третини xix сторіччя, з’являються в українській, російській та польській пресі публікації коломийок їх переклади, наукові розвідки про них. серйозні дослідження, присвячені цьому жанрові, належать і.франку, ф.колессі, в.гнатюкові, м.жініку, м.грінченкові та іншим фольклористам.

в.м.гнатюк радив письменникам учитися на коломийках створювати високомистецькі художні образи, використовуючи народну мову, її характерні звороти, порівняння. ідейно-естетичні якості коломийок були високо оцінені лесею українкою, та м.коцюбинським. коломийки навіювали теми, образи, мотиви для багатьох літературних творів. особливо органічні вони в оповіданнях та повістях і.франка, л.мартовича, п.козланюка.

певну спільність з коломийками мають пісеньки, які поєднують спів з танцем у колі, - сербські "коло", блаватські "каламайки" та "карічки", чеські "до колочка", болгарський "хоро".

активний процес творення і функціонування коломийок є свідченням життєвості цього жанру.