Литература: Текст міркування на тему будь уважним до себе й до інших.

ddfgdfgdfg

30.05.2021 11:09

Литература

Есть ответ 👍

Текст міркування на тему будь уважним до себе й до інших.

194

339

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

leradorozhnyak

Литература

4,6(85 оценок)

Про бездушність і байдужість (твір-роздум) усім подобаються люди турботливі, уважні, здатні і словом, і ділом. звідки ж тоді береться байдужість до всіх і до всього: до близьких, до колег, до своєї справи, та й до самого життя? мені здається, багато що починається зі звичайного егоїзму. власне «я» стає понад усе. може, зараз час такий? мені ні з чим порівнювати. але бабуся часто каже, що раніше люди були довірливіші, уважніші, частіше одне одному. а тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, іншому — відбереш у себе. деякі так і чинять. знаю одного відмінника. справжнього. краще за всіх на науках знається. але ніколи нікому не допоміг, навіть своїм друзям. на будь-яке прохання знайде якусь відмовку. ще б пак: так він один-єдиний отримає дванадцять ів, він один буде лідером, а якщо товаришу — дивишся, і той виб'ється в перші учні. мабуть, справа все ж таки не в часі. егоїсти були завжди. і навіть дуже хороша людина може пригадати щось, за що їй згодом було соромно. однокласник хворіє вже цілий місяць, а його ніхто не провідає, не поцікавиться, як він себе почуває і що з ним. учитель просить з генеральним прибиранням класу — нашого ж таки класу, — а деякі намагаються непомітно втекти. мама повертається додому стомлена, а нам все ніколи їй , бо ми поспішаємо на прогулянку з приятелем. ось з такої «маленької» байдужості починається байдужість велика, більш серйозна, яка переростає у холодний, бездушний розрахунок у стосунках з будь-якою людиною, у бажання вбачати в усьому джерело матеріальних благ. іноді за цим настає і байдужість до самого себе, до всього життя. ніщо не тішить серце, все навколо робиться якимось нецікавим. втрачається смак життя. може розвинутися депресія. я хочу сказати такій людині: поглянь навколо себе! у житті так багато хороших людей! а скільки їх потребує твоєї , турботи! навіть просто твоєї уваги. якщо ти не будеш байдужим, життя так чи інакше обернеться до тебе світлим боком! однак хороші вчинки робляться не з розрахунку, а за покликом душі.

89640197456

Литература

4,7(96 оценок)

Дуже просто і доступно написана данською мовою п’єса норвезьким драматургом Генріком Ібсеном (1828-1906; «Пер Г'юнт» його ж творіння, а також відомий музичний супровід Гріга до її постановки).

В основі нашої драми проблема становища жінки у тогочасному суспільстві, те сімейне, що не виставляється на показ. Як пише Вікіпедія «сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму». Дружина у нерівноправному становищі у сім’ї. Повністю у всьому залежить від чоловіка. За певні упущення в поведінці її можуть/мають право позбавити можливості виховувати дітей (не зовсім зрозумів, що саме тут автор мав на увазі – взагалі позбавити батьківських прав?).

Дружина банківського керівника колись позичила гроші для його ж лікування і йому пояснила, що вони походять від спадку її батька. Не пояснила, бо типу треба марку чоловікові до підтримувати, в жодному випадку не поставити під сумнів його впевненість у собі, у своєму становищі, у тому що він найбільш впливова особа в сім’ї та оточенні. Ось таке. А тато насправді нічого не залишив. Так склалося, що ці гроші взято у тепер уже звільненого підлеглого чоловіка. В розпачі цей кар’єрист і не зовсім чиста людина «здає» екс-босу його дружину, оскільки в документі про позику та підробила підпис батька, який за правилами мав підтвердити факт позики (тобто навіть позику жінка не могла тоді самостійно взяти). Це дуже вже стисло про сюжет.

Коли ж ознайомимося із критикою чи описом твору, то зустрінемо переважно співчутливі тези щодо важкої долі головної героїні. Як на мене, то чогось такого рабовласницького я там не вздрів. Лише деяке зневажливо-поблажливе ставлення чоловіка до дружини та матері своїх дітей. Він і гроші виділяє їй на її дещо сумнівні прохання, і вислухає, коли та попросить, і навіть спонтанно ввечері потанцює вдома на її ж прохання. Остання сцена – з’ясування стосунків, чи не перша відверта розмова між ними і розірвання стосунків в односторонньому порядку (з ініціативи дружини) взагалі на користь чоловіка, який чогось до цього не зрозумів, не приділяв уваги, а тут уже й готовий на компроміси. Але з’ясовується, що пізно, незважаючи на трьох спільних дітей. Можливо у тодішній Норвегії це здавалося страшенною проблемою.