Продовжити казку 3-5 речень: одного дня тихе болото ніби хтось збурив. невідомо хто, але всі його мешканці — постійні й тимчасові — гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди. доводили одне одному і всім разом — хто на що здатен, хто що уміє і кому на болоті найвища шана має бути. — скре-ке-ке! скре-ке-ке! — розпиналася жаба-скрекоту-ха.— я найкраще співаю, мене все болото слухає. я найвище стрибаю! я найшвидше плаваю! — чекай-но! — хитнула чубатою головою чапля, що до того ніби дрімала.— а чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч? — пхе! та це зовсім просто! — жаба видряпалась на купину і виструнчилась на одній нозі. та не постояла й хвилини — плюх у воду, тільки кола пішли. — бу-гу! бу-гу! — зареготав бугай.— теж мені артистка! ось коли я заспіваю-загуду — аж шибки в селі деренчать. — деренчать — це коли я співаю! хіба ти так умієш? др-р, др-р! — обурився деркач. та це ж відомо: кожен передусім себе хвалить. тож знайте — співаю найкраще я! кі-квік! кі-квік! без мене й болото не болото! — випнув груди кулик. тоненька очеретина слухала всі ті розмови, слухала і все нижче схилялася до води. — а ти чого мовчиш? — зачепив її вітер, який усюди буває, все бачить, усе знає. — бо я нічого не вмію робити,— прошепотіла очеретина. — ет, таке вигадаєш! — лагідно доторкнувся до неї вітер.— кожен щось та вміє. тільки, може, не здогадується про те до пори до часу. і він дмухнув на очеретину раз, удруге. і — о диво! — тоненька очеретина несміливо, ледь чутно забриніла, пробуючи голос, а далі заспівала, заспі такою ніжною, такою сонячною була пісня тоненької очеретини, що всі болотяні мешканці забули про свою суперечку. вони заслухалися. слухали жаби-скрекотухи, й без того банькаті очі. слухав бугай, набравши повен дзьоб води. і деркач слухав, і кулик, який спочатку себе, а потім уже своє болото хвалить. завмерла гордовита чапля на одній нозі. від здивування вона й цю ногу ледь було не підняла, але ж — так, ви вгадали,— якщо чапля підніме й другу ногу, то впаде. ну, а вітер полетів собі далі. бо має усюди бувати, бо десь потрібен він іншим очеретинам, які ще не пробудилися для своєї пісні.
222
224
Ответы на вопрос:
Та хіба ж лише очеретинам він потрібен, той вітер? його скрізь чекають, у нього так багато різних справ! він полетів рухати крила вітряків. зачекалися його квітучі дерева у нашому яблуневому саду - без вітру не вродять рясно на них червонобокі яблука. чекаємо на нього й ми, люди, щоб розігнав хмари на небі, щоб відчути його приємну прохолоду.
Популярно: Українська література
-
Дима6u943206.09.2022 11:44
-
maksimkasuslov109.04.2022 18:40
-
nagovitsynaari16.02.2021 13:03
-
maestro2756827.04.2022 18:59
-
kozina57425.03.2021 01:11
-
Frosterion01.12.2021 01:02
-
sleta1998A05.05.2023 18:32
-
Patsanchik99925.07.2022 11:36
-
Maks00p131.07.2021 13:05
-
miniahmetovtimu30.09.2020 22:15