Лінгвістичне повідомлення на тему: "відокремлені члени речення"

168

344

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

123abcde6

Українська мова

4,6(9 оценок)

відокремлені члени речення

відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:

позамістом лежали кримські гори, вкриті лісом (п. панч).

відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.

відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.

відокремлені означення

кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:

1. дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:

вмирав поет, залюблений у світ,

вмирав поет, задивлений у море (п. осадчук).

деревця молоді, укриті білим пухом,

тихенько сплять над волгою в сні (л. забашта).

розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (м. коцюбинський).

2. дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:

ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (панас мирний). живе життя і силу ще таїть

оця гора, зелена і дрімлива (м. зеров).

слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (м. вінграновський).

3. дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, або відділені від іменника іншими членами речення:

дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного

опору (о. гончар).

у червонім намисті, зав'язана великою хусткою, марта була б дуже гарною молодицею (і. нечуй-левицький),

4. дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:

як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (і. котляревський).

вона стоїть навпроти сагайди, маленька, мов куріпка на межі (о. гончар).

дивився [юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (і. харчук).

5. іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:

висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [мотря] була ніби намальована на білій стіні (і. нечуй-левицький).

до неї наближалась іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (о. гончар).

Настя16764631

Українська мова

4,7(74 оценок)

Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. ще зовсім недавно біліли подвір'я сріблястим снігом. а сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. а красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт «дівчат» викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. та й берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або , коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. черемха знову буяє цвітом і пахощами, які ні з якими іншими не сплутаєш. мабуть, то справжні французькі парфуми, які весна з самого парижа. лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє і сило, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. а яким килимом весна вистелила землю: на зеленому тлі — то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або проліска, то темно-фіолетові курячої сліпоти. все навкруги дихає свіжістю та молодістю весни.