Твір на тему "образ україни у творчості шевченка "

тарас григорович шевченко – видатний поет і вірний син українського народу. він щиро любив свою батьківщину, мріяв про незалежність та свободу. куди б не закидала його доля, де б він не був, т. шевченко ніколи не забував рідні місця і завжди прагнув повернутися до рідної країни, прагнув зустрітися зі співвітчизниками і однодумцями. роздуми великого кобзаря над долею свого народу, любов до батьківщини, печаль і туга за нею під час перебування на чужині висловлені у багатьох його поетичних творах.

у далекому і холодному петербурзі, в час, коли т. шевченко знаходився у казематі, в його уяві виникали неповторні картини рідного краю, він часто згадував облиті білим цвітом вишневі садочки, сповнені піснями дівчат про кохання. саме такі спогади відтворив поет у своєму невеличкому вірші «садок вишневий коло хати». ця поезія вражає глибиною своїх почуттів, любов’ю автора до свого народу, до неповторної краси української природи. вже не сподіваючись повернутися на рідну землю, поет намалював чудову картину:

«садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть.

плугатарі з плугами йдуть,

співають ідучи дівчата,

а матері вечерять ждуть».

а перебуваючи на засланні у казахських степах, всі свої помисли т. г шевченко звертає до поневоленого українського народу. поезії, написані ним в той час, сповнені роздумами про те, як його творчість є рідній землі, як його вірші сприймають співвітчизники. наприклад, у поезії «хіба самому » т. шевченко ставить такі важливі проблеми:

«для кого я пишу? для чого?

за що я вкраїну люблю?

чи варт вона огня святого? ».

де б не знаходився т. шевченко, він постійно відчуває нерозривний зв'язок з батьківщиною, усіма силами виявляє синівську любов до рідної україни. під час заслання, перебуваючи в далеких непривітних степах, поет мріяв, щоб вітер приніс йому хоч «крихітку землі із-за дніпра». він мріяв повернутися на рідну землю і ще раз побачити чарівну українську природу:

«може, ще я подивлюся

на мою украї».

так писав т. шевченко в поезії «лічу в неволі дні і ночі».

кожним рядком своїх віршів т. шевченко утверджував любов до рідної країни, висловлював непереможне бажання бачити україну незалежною і вільною. достатньо відчути, з якою впевненістю і силою великий кобзар сказав такі слова:

«я так люблю

мою україну убогу,

що проклену святого бога,

за неї душу погублю».

т. шевченко був упевнений, що прийде час, коли настане страшний суд над панами, люди розкуються і щасливо заживуть на оновленій українській землі. великий кобзар висловлював бажання, щоб його обов’язково похоронили серед безмежного українського степу.

любов до вітчизни і віра в щасливе та вільне майбутнє українського народу поетові перенести поневіряння і злигодні та вистояти у будь-яких труднощах. з того часу, коли жив і творив великий кобзар, пройшло рівно два століття, але його поезії й зараз зачаровують і дивують, вчать безмірної синівської любові до рідної землі і відданості україні.

1 Господь багатий нас благословив Дарами, що нiкому не одняти: Любов i творчiсть; туга i порив, Одвага i вогонь самопосвяти.

2 І — Все в житті залежить від нас самих. ( Тільки доклавши власних зусиль, людина може побудувати щасливе майбутнє, бо часто вона не усвідомлює, наскільки багатим є її внутрішній світ, скільки фізичної сили приховує сила людського духу). II —Справжнє, наповнене боротьбою життяне для слабких.( Це не означає — крокувати з високо піднятою головою, незважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок). III — Сумління -вічне мірило вчинків. (Автор називає сумління «невблаганним», адже ми можемо переконати оточуючих, що примусило нас порушити моральні принципи життя, але ми ніколи не зможемо переконати в цьому сумління, не зможемо примусити його замовкнути). IV — Хвилини вибору і сумнівів. (Слід пам’ятати, що наші дії не можуть керуватись вседозволеністю, ми не можемо діяти за принципом «Ціль виправдовує засоби». Автор у наказовій формі переконує, що майже все в житті залежить від нас самих Це не собі поезія. Ні! В ній істина, яка допомагає повірити в себе. А віра у себе — то дуже важлива річ!).

3  Означает,что дружба это и есть сила,т.к дружба всегда делает людей сильнее.

4 У вірші “Радість” ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї “радість тулиться”, і ця радість передається поетичним порівнянням “як безжурний вітрогон хлопчина”. Радість спинити не можна, бо “Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли”. Ця безжурна радість переповнює вщерть: “Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами…” Весь вірш пройнятий життєрадісною настроєністю, передає ніжний ліризм і оптимізм ліричної героїні.