Вопрос из повести о том,как один мужик 2 генералов прокормил генералы совершенно не приспособлены к жизни,не могут позаботиться о себе,не могут даже бороться за свое спасение.что же они могут? какой ответ на этот вопрос дан в сказке?

238

261

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

bobo6226

Литература

4,5(26 оценок)

Генералы могут только ставить печати да росписи на различных документах. питаться и пить чай ровно в одинаковое время ежедневно. знали только такие слова как " примите уверение в совершенном моем почтении и преданности».

Лиза13061

Литература

4,6(41 оценок)

Роміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски,прикрашені свіжими . хвора почала навіть працювати. вона в’язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки. ненсі- завжди привітна, турботлива, чуйна, люб’язна, але не любила свого імені. завдяки поліанні вона полюбила своє ім’я. священик пол форд- був засмученим, в розпачі, писав проповіді, розпочинаючи словами « горе вам…». усвідомив свою місію, роль в житті мешканців міста і починав проповіді так: « радійте, люди, …» в результаті досліджень діти приходять до висновку, що поліанна стала для жителів міста путівником, рятівником, ангелом, який розбудив у них позитивне, навчив бачити хороше абсолютно в усьому, навіть і в поганому. вона навчила їх радіти життю! характеристика головного героя. пропоную дослідити, завдяки яким рисам характеру поліанні вдалося змінити життя людей. ( двоє учнів працюють біля дошки: вибирають риси і фіксують їх на магнітній дошці у вигляді промінців сонця від портрету поліанни. ці промінці з ’єднують головного героя з зображеннями інших героїв твору,яких малювали учні з кожної групи. решта учнів підкреслюють риси в завданні № 3 індивідуальної картки). у кого є доповнення? заперечення? ( діти доповнюють вибраний перелік рис, або забирають зайві) узагальніть, завдяки чому поліанна змінювала світ навколо себе? (завдяки позитиву і оптимізму, позитивному ставленню до всіх людей, умінню грати в « радість», тобто бачити тільки хороше). гра в « радість». робота в групах. багато хто з вас говорив, що хоче навчитись грати в цю гру теж. давайте спробуємо. пропоную попрацювати в групах: придумати нерадісну ситуацію, озвучити її, а решта груп знайдуть, чому тут можна порадіти. v. рефлексія. - пропоную не менш цікаві завдання за вибором: написати або «сенкан», або девіз життя поліанни, або есе про прочитаний твір( в парі, в групі або індивідуально). сенкан поліанна мудра і весела. живе, радіє та є усім у радість грати. оптиміст! девіз: « жити- життю радіти! », « радієш ти, радію я – радіє вся наша земля! », « придивись, навколо так багато радості! живи і радій! ». есе : ця книга- гімн оптимістів. е. портер написала її для песимістів, щоб ті подивились на світ іншими очима, наповненими радості, почали радіти і творити прекрасне з радістю.( думка дитини) - у кого справдився прогноз уроку? хто навчився грати в « радість»? vі. підсумок уроку. вже 10 років ця книга надихає мене і є жити, боротися з труднощами, перемагати відчай. я завжди з четвертокласниками перечитую її ще раз і проводжу урок позакласного читання, малюємо ілюстрації, пишемо відгуки, вірші. ви ділились сьогодні зі мною своїми враженнями,творчістю,а я хочу поділитись з вами своїм віршем: поліанно, поліанно, хто ти, дівчинко моя? совість, ангел чи спасіння наших душ від забуття. ти, як промінь сонця, світиш, як послання із небес. ти, як ангел мій, дитино, світлу радість нам несеш. дай же , боже,нам щоднини вчитись жити так, як ти

MishaBig

Литература

4,8(95 оценок)

Во второй главе романа евгений онегин меняет страсти высшего света на деревенский покой. он приезжает к себе в имение в надежде найти новые ощущения и как-то разнообразить свою жизнь. здесь он дичится своих соседей, избегает общения с ними. и только с молодым поэтом владимиром ленским у нашего героя складываются добрые отношения. образу ленского пушкин уделяет особое внимание в своем произведении. во-первых, потому, что ленский - тоже поэт. автор, как никто другой, понимает тонкие порывы души молодого стихотворца. но отношение пушкина к владимиру ленскому не столь однозначно. признавая все его положительные черты, черты молодого романтичного идеалиста, поэт не видит будущего у такого характера. ленский погибает от руки онегина, тем самым положив начало кардинальным переменам в судьбе главного героя. в 20-22 строфах второй главы «евгения онегина» описывается любовь ленского к ольге лариной. она окружена романтическим ореолом: ореолом тоски, слез, светлой грусти, страданий: всегда, везде одно мечтанье, одно привычное желанье, одна привычная печаль. пушкин ценит в своем герое редкое во все времена умение искренно и сильно любить: ах, он любил, как в наши лета уже не любят; как одна безумная душа поэта еще любить осуждена… в 21 строфе автор говорит нам о том, что ленский знал ольгу с раннего детства. они были соседями, и их родители прочили им свадьбу. также в 21 строфе дано ироническое описание маленькой ольги. в его стиле прослеживается спор пушкина с поэтами-романтиками: в глуши, под сению смиренной, невинной прелести полна, в глазах родителей, она цвела, как ландыш потаенный, в 22 строфе мы видим зарождение любви молодого поэта к выдуманному им образу ольги: она поэту подарила младых восторгов первый сон… ленский наполнил ольгу теми чертами, которые хотел видеть в своей возлюбленной. к сожалению, мечта расходилась с действительностью. это читатель поймет позже, после смерти поэта. а пока владимир весь поглощен своей любовью: он рощи полюбил густые, уединенье, тишину, и ночь, и звезды, и луну… ольга стала музой ленского. давая описание такой поглощенности молодого поэта своим чувством, пушкин иронизирует над его оторванностью от реальности, вечном витании в облаках, незнании действительной жизни: луну, небесную лампаду, которой посвящали мы прогулки средь вечерней тьмы, и слезы, тайных мук но нынче видим только в ней замену тусклых фонарей. таким образом, в 20-22 строфах второй главы «евгения онегина» дается описание любви владимира ленского, молодого романтичного поэта. через это описание нам раскрываются самые существенные черты его характера, как положительные, так и отрицательные. важно отметить, что в этих строфах дается отношение автора к своему герою, которое можно охарактеризовать как сочувственно-ироническое.