Первое впечатление о стихотворении "тоска по родине! " м.цветаевой.

255

257

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

ivankamartynyk

Литература

4,4(9 оценок)

Встихотворении м. и. цветаевой постоянно повторяются слова: “всё равно”, “всё едино”. “всё равно”, “где брести”, “быть вытесненной в себя”, “где не ужиться”, “где унижаться”. все равны, ни с кем нет кровной связи, душевного родства, ни к чему нет привязанности, нет веры: “всяк дом мне чужд, всяк храм мне пуст”. нет родины: “тоска по родине! давно разоблачённая морока! ” отрешённость ото всего и ото всех звучит в разных вариантах в этом стихотворении. н. берберова в книге «курсив мой» вспоминает: “м. и. цветаеву я видела в последний раз на похоронах < > князя с. м. волконского, 31 октября 1937 года. после службы в церкви на улице франсуа-жерар.. я вышла на улицу. цветаева стояла на тротуаре одна и смотрела на нас полными слёз глазами, постаревшая, почти седая, простоволосая, сложив руки у груди. это было вскоре после убийства игнатия рейсса, в котором был замешан её муж с. я. эфрон. она стояла, как зачумлённая, никто к ней не подошёл. и я, как все, прошла мимо неё < > в праге она (м. и. цветаева) производила впечатление человека, отодвинувшего свои заботы, полного творческих выдумок, но человека, не видящего себя, не знающего своих жизненных.. возможностей, не созревшего для осознания своих настоящих и будущих реакций. её отщепенство.. через много лет выдало её незрелость: отщепенство не есть, как думали когда-то, черта особенности человека, стоящего над другими, отщепенство есть несчастье человека — и психологическое, и онтологическое, — человека, недозревшего до умения соединиться с миром, слиться с ним и со своим временем, то есть с и с людьми”. в стихотворении м. и. цветаевой есть своеобразные повторы. мы видим в тексте целое родовое гнездо однокоренных слов слову “родина”: родным (роднее — форма данного прилагательного) , родившаяся (душа) , родимого (пятна) . в произведении им противопоставлены контекстуальные антонимы: родина — “госпиталь или казарма”, родной язык — “безразлично — на каком непонимаемой быть встречным! ”, “роднее бывшее — всего” — “всего равнее”. (здесь умышленно допущена грамматическая неточность: наречие, не имеющее степеней сравнения, употреблено в сравнительной степени — это знак своеобразной самоиронии. ) а в словах “душа, родившаяся где-то” звучит отстранённость от конкретного времени и пространства. от связи с родной землёй вовсе не осталось следа:

LadybugfromParis

Литература

4,5(34 оценок)

Наш національний характерНаціональний характер — це «дух» народу, найглибші його прояви, які об'єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає.

Головні причини формування національного характеру, або ментальності, — географічне положення країни, історичні обставини, суспільні умови, культура та власне особливості психології цього народу. Найяскравішими представниками вітчизняного світобачення, на думку вчених, були Г. Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Саме в їхній творчості ми знайдемо найглибше його розуміння.

Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому кожна українська сім'я могла повністю забезпечити себе і селитись окремо. Від землі залежала людська доля, тому зв'язок із землею посилювався як запорука щастя. Українець сприймав землю як святу матір, бо з неї створено людину, вона освячена кров'ю предків та захисників. Для нації хліборобів земля була годувальницею; бити її без потреби вважалося таким же страшним гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою вважалося з'їдання грудочки землі — форма причастя до найбільшого скарбу. Радіючи роботі на землі, українець прагнув близькості до природи більше за спілкування з людьми. Великі простори його землі виховували у ньому поклоніння життю, сонцю, землі. Маючи природу як основний шлях пізнання Бога, людина ототожнювала її із Творцем. Такий Бог об'єднував собою небо й землю, а отож, і Всесвіт із народом та окремою людиною.

Українець — індивідуаліст; більше за все він цінував свободу окремої людини, і перш за все свободу самого себе. Тому не засновував міст та й узагалі цінував рівність і демократію аж до крайнощів: стихійності (вибори в Запорозькій Січі) та анархії, навіть вузького егоїзму.

Зовнішня політика України тривалий час зводилася до вибору «із ким бути»: із Туреччиною, Литвою, Росією, Австро-Угорщиною чи Польщею. Життя серед прекрасної природи і постійна загроза усе це втратити виховували любов до життя, напруженість його кожного моменту (як казали козаки, закликаючи до повстання: «смерті все одно не уникнути, то яка різниця, від чого помирати — від старості, шаблі чи від палі»).

Очевидно, що сім'я та, ширше, рід — головна суспільна одиниця українця. Правителі мінялися кожен день, сьогоднішня влада карає на горло прихильників учорашньої, і українець охоче ділив увесь світ на «своїх» і «чужих». У політиці від мене однаково не залежить нічого, а в господарстві я все роблю сам. Цікаво, що ідеалом хліборобів був не батько-мисливець та воїн, а мати-берегиня, тому саме мати була центром багатьох сімей.

Індивідуаліст-українець і взаємини з оточенням теж налагоджував особисто; про це зазначає козацьке побратимство. Я відповідаю за самого себе, сім'ю і за друга, але не більше.

Українець сприймав світ не розумом, а серцем. Почуття, інтуїція для нього важливіші за докази. Він не обмірковує, а переживає життя; тому в українських піснях стільки ліризму, ніжності, суму. Прагнучи до власного щастя, українці створюють прекрасні зразки любовної лірики. На прикладі фольклору ми бачимо, що на відміну від більшості держав кохання було чи не головним чинником у виборі супутника життя.

Який же висновок зробимо ми, дослідивши наш національний характер? По-перше, особливий характер українців — реальність. Він відрізняється від характерів усіх сусідніх народів. По-друге, наш характер — не кращий і не гірший за інших. Він просто існує й має свої недоліки й переваги. Знати його, досліджувати, поважати й працювати над посиленням сильних якостей і подоланням недоліків — ось справа, гідна сучасного українця.

Объяснение: