Твір-мініатюра на тему : "ставлення дітей війни до фрідріха - переможеного ворога" !

діти жорстоко ставились до полонених. не могли простити вбивцям своїх батьків і дідів. навіть добре ставлення до них фрідріха не зм'якшувало їхніх сердець.

“мене все життя ваблять і хвилюють зорі -їхня довершена і завжди нова краса ітаємнича мінливість, і дивовижні розповідіпро них. та й перші спогади мого дитинствапочинаються з зірок.”михайло панасович стельмах народився 24 травня 1912 року в селі дяківцях літинського району на вінничині в незаможній родині. його дід дем’ян був невільником пана кочубея, котрий володів подільською землею. надзвичайно обдарований і працьовитий він здобув собі славу великого умільця. якось панзамовив майстрові виготовити дві фігури апостолів – петра й павла. дем’ян вистругав з дерева двох могутніх молодих бороданів. глянувши на них, відразу можна було сказати, що їм приємно було тримати в руках не тільки книгу, а йключі від раю. фігури поставили перед входом до маєтку. коли про це довідалися люди, то приходили подивитися на святих. і відразу пізнавали в них двох красивих дідів з рідного села. тому й ходили туди не один раз, щоб надивитись на них. та пан не заплатив майстрові і тоді ображений дем’ян повантажив апостолів на віз, у власному обійсті порізав їх на дрова, хоча й жаль було надзвичайно своєї праці. так же старався – усю душу в них вклав.дем’ян стельмах втілював у собі найкращі риси українського народу: мудрість, багатогранну обдарованість, винахідливість, працелюбність, волелюбність, доброзичливість, щедрість, закоханість у красне слово і пісню.дем’ян завжди з охотою підтримував інтерес онука до природи завжди дбав, щоб у малого зростала шаноба до праці на землі, завжди дотримувався даного слова. онук слухав уважно і особливо радів, коли дідусь викривляючи великі напатлані брови, обіцяв зробити малому вітряка, на вершечку якого розправить крила й гордо підніме голову молодий лебідь.а що вже говорити про миахйликову бабусю! скільки її руки ділечка переробили. кревно уболівали за деревами в саду, розмовляла з ними наодинці, як з близькими рідними; хлопчикові іноді здавалося, що старенька молиться за кожну вишеньку, яблуню, грушу, сливу.батько письменника - панас дем’янович - в період російсько-японської війни був нагороджений георгієвським хрестом за проявлений героїзм.спливе за водою більше ніж півстоліття; виступаючи в березні 1962 року в одеському університеті, михайло панасович скаже: “я не соромлюсь а горджусь тим що в мене прості трудівники землі виступають мислителями, бо той, хто щодня встає раніше сонця, працює під сонцем, біля жита-пшениці і меду і нас годує своїм добрим хлібом, не може не бути філософом. зокрема таким філософом був в мій батько”.про мати свою михайло панасович не переставав повторювати, що всекраще в нього – від неньки трепетна любов до природи, до праці, уважність, гостинність, щедрість. “що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій ярославні , перед людяністю, скромністю, і мудрістю якої я й досі схиляю свою, вже посивілу, голову. не наю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних. потрісканих рук.”михайло стельмах дійсно народився в селі дяківці на віннічині. але до восьми років мешкав в одесі на херсонській вулиці. у двадцяті роки стельмахи виїхали з одеси.чарівна природа рідного прибужжя і невмируща народна пісня найбільше запали в серце вразливого хлопчика, сколихнули його найніжніші струни.михайлик самотужки навчився читати і писати. вже тоді хлопчик збагнув, що книжка – неоцінений скарб, і вся його дитяча винахідливість була спрямована на те, щоб здобути книжку, познайомитися з чародійним друкованим словом.в 1921 році хлопчик пішок до школи. його відразу взяли в другий клас. жити і вчитися було важко. йшла громадянська війна. у стельмахів на свю родину були одні чоботи. і панас дем’янович у зимову хвищу мусив носити михайлика до школи на руках.по закніченні початкової сільської школи стельмах вступає в школу колгоспної молоді. в 1928 році він очолює в дякійвському колгоспі бригаду з колишніх наймитів. від світанку до вечора він працює в полі, а потім допізна засиджується над книжками – студіює агрономію. проте все владнішим стає бажання бути вчителем. спершу михайло навчається в вінницькому педагогічному технікумі потім в педагогічному інституті.через те, що батько був нагороджений георгієвським хрестом, стельмаха виключили з комсомолу. але справедливість була відновлена в 1933 бідняцький син перший в дяківцях закінчив вінницький педагогічний інститут.дві зими стельмах учителював в школах рідного поділля. перші поезії надрукував в 1936 році.в 1941 році вийшла в світ перша збірка поезій “добрий ранок.”другу світову війну рядовий михайло стельмах зустрів під полоцьком на білоруській землі. все пережите у дні війни через багато років відтворить він у романах “правда і кривда” та “дума про тебе”.