Вдревней индийской поэме "махабхарата" сказано: "корова ,коза, человек, овца, лошадь, осёл и мул-эти семь считаются животными." почему человек назван животным? о каких людях может идти речи? какие товары при продаже назывались "четвроногими", а какие "двуногими"?

232

323

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

XefforyGR

История

4,6(21 оценок)

Вданном тексте идет речь о рабах. для рабовладельца это говорящее орудие труда. его можно было продать, подарить, проиграть и даже убить. это имущество. люди становились рабами, когда их захватывали в плен, когда они рождались от рабынь, когда родители продавали своих детей в рабство, преступники, должники которые не смогли рассчитаться по долгам. рабы это двуногий товар, скот - четвероногий.

arlashmanov

История

4,4(68 оценок)

її значення як найбільшої битви в історії української нації за незалежність ми вбачаємо в тому, що вона:

— привела до створення (вперше після загибелі в 40-х рр. XIV ст. Українського королівства) національної держави, частина якої у формі Лівобережного гетьманства проіснувала на правах автономії у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст.;— зумовила появу національної державної ідеї, яка стала для наступних поколінь українців неписаним заповітом у боротьбі за незалежність; -відіграла вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти;— стала потужним імпульсом для розвитку національної самосвідомості, зокрема ідеології елітарного націоналізму— зумовила закріплення за витвореною державою назви "Україна" й започаткувала зміну назви "руський народ" на означення "український народ";— пробудила волю нації до самоутвердження й самовираження у формі незалежної соборної держави;

— суттєво збагатила традиції боротьби проти національно-релігійного та соціального гноблення;

— протягом тривалого часу після її завершення козаки, селяни й міщани Лівобережної України користувалися плодами її соціально-економічних завоювань (навіть матеріали Генерального опису 1765—1769 рр. зафіксували численні факти, коли селянські й козацькі поля, городи, сіножаті кваліфікувалися як "свої власні", "свої жилі");

— служила каталізатором розвитку (переважно в Лівобережній Україні) усної народної творчості, мови, освіти, літописання, літератури тощо