Позасюжетні та сюжетні елементи художннього твору

Опис, класичні типи опису: пейзаж, портрет, характ героїв, опис дій героїв, характ окремих деталей.- оповідь(оповідні комп -  розповідні- розповідь про біографію героїв, поведінку)- драматичні елементи, які відпові на установку самого життя( монрлог , діалоги, полілоги,вн монологи).  позасюжетні- авторські відступи, вставні новели, обрамлення.а відступи- філософські,публіц, істор. особливим різновидом є ліричний відступ( ліро- епічні, епічні твори)- вставні новели - (оповідання)-  невеликий відносно автономний фрагмент відносно поеми, роману повісті, повяз з худ структурою твору, але відгалужений від неї своєю сюж лінією.- обрамлення - своєрідна текстова рамка в середині якої вміщено розповідь про події, особлива організація худ тексту . інакше це назв комп засобом -іван безпечний, обрамоенням сюжету - халізев, сюжетно- комп обрамленням - а ткаченко позасюжетні елементи, на відміну від сюжетних, котрі утворюють подієвий каркас епічного чи драматичного твору, уповільнюють розвиток дії, це – ліричні або авторські відступами, літературно-філософські, публіцистичні роздуми, історичні сцени, екскурси в минуле, статичні описи (розгорнутий пейзаж, інтер'єр, екстер'єр, портрет, авторські характеристики), різномані передісторії та міжісторії, спогади героїв, вставні епізоди (новели, сни, листи тощо), повтори однорідних епізодів з поступовим підсиленням.

історичні пісні  — це твори героїчного епосу, які розпові про конкретні, типові для певної історичної епохи події, про дії відомих в історії осіб, що виступають під власним або вигаданим ім'ям. в історичних піснях нерідко йдеться і про безіменних героїв, які, проте, пов'язані з характерними подіями того чи іншого періоду суспільного життя, з подіями, конкретність яких з бігом часу стерлась і набрала узагальнення.  героїко-патріотичним характером народні історичні пісні близькі до дум, але в них йдеться переважно про конкретні історичні події і явища, про історичних осіб, які виступають під своїм власним ім'ям (хмельницький, кривоніс, нечай, довбуш, кармалюк тощо). на відміну від дум пісні мають чітку строфічну (куплетну) ритмомелодичну будову, правильне римування. елементи епосу і лірики в історичних піснях поєднуються то з перевагою розповідного начала, то ліричного. епічність зближує історичні пісні з думами.

виконуються історичні пісні і соло, і хором.

історична пісня являє собою особливий жанр, відмінний від дум. у формальному відношенні її характеризують такі риси: куплетна побудова; рими, віршовані розміри, властиві українським пісням.

українські історичні пісні виникли в xv ст. у них широко використані поетичні традиції героїчного епосу київської русі та ліричної пісні.

історичні пісні, як і думи, часто виступають своєрідним художнім історичним документом окремої епохи, бо лише з нього можна скласти реальне уявлення про ту чи іншу подію. до кращих належать такі з них: «зажурилась україна, що нічим прожити», «гей, не дивуйтесь, добрії люди», «чи не той то хміль».

так, наприклад, пісні про боротьбу з турками і татарами майже з літописною дбайливістю змальовують перед нами картини лихоліття в україні xv століття («дунаю, дунаю, чому смутен течеш», «за річкою вогні горять», «ой, морозе, морозенку» тощо). не менш майстерно складено пісні про боротьбу з польською шляхтою, знайомлячи нас 3 уславленими історичними особами, героями: максимом кривоносом, іваном богуном, данилом нечаєм та іншими. але з особливою любов'ю і повагою створили невідомі автори образ богдана хмельницького, що став символом визвольної боротьби українського народу 1648-1654 років:

чи не той то хміль, що коло тичин в'ється?

гей, той то хмельницький, що з ляхами б'ється.

гей, поїхав хмельницький і к жовтому броду,

гей, не один лях лежить головою в воду.

суть подій в історичних піснях висвітлюється з точки зору народних мас. народні маси в піснях по-своєму оцінювали відомих в історії осіб, славили подвиги кращих синів народу у боротьбі проти всякого гніту, за вільне, щасливе життя, опоетизовували їх віддане служіння батьківщині.

спільним для всіх історичних пісень, по-перше, є те, що ідейно-тематичний зміст їх більше, ніж інших жанрів народної поезії, збагачується відображенням історичних подій, фактів, явищ і процесів, по-друге, те, що основу їх змісту становить багатовікова героїчна боротьба народу за незалежність батьківщини, за звільнення від соціального і національного гноблення.

нев'януча краса української пісні

із давніх-давен уславилась земля українська піснями, які передавалися від покоління до покоління, від матері до дітей бережно, як найцінніші реліквії. пісні розкривали духовний світ народу, його прагнення і сподівання, горе і радощі, давали сили в труді і боротьбі за визволення.

"українська народна пісня, - писав м. стельмах, - увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями "

доля української пісні сумна і велична. незважаючи на перешкоди і лихоліття, вона вистояла і продовжує чарувати красою нові покоління. кожна пісня, мов іскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збірки "найкращі пісні україни" михайло шевченко: "вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовності - має дух! "

народна пісня - це насамперед історія україни та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не людину і в найтяжчі часи.

минають століття, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. а народна пісня залишається, даруючи свою красу та неповторність.