Опис привидив из риздаянатписня у прози

Марлей помер. скрудж зоставив марлеве йменна на вивісці. і після марлевої смерті над дверима при вході в контору було написано: скрудж і марлей. всі знали торгову спілку, що звалася "скрудж і марлей".  якось, перед одним з найкращих днів року, перед різдвом, старий скрудж сидів і працював у своїй конторі. година була холодна, похмура.  — будьте здорові, зі святим вечором, з веселим різдвом, дядечку! щасти вам, боже! — залунав зненацька радісний голос. то говорив скруджів племінник, хутко ввійшовши в кімнату.  — що за дурниці! — відказав скрудж.  — ну, та не гнівайтеся ж, дядечку! — сказав племінник.  — як же мені не гніватися, — бурчав дядько, — коли той світ, де я живу, заселений такими дурнями, як ти! "радісне різдво"! не говори мені такого. на різдво платять борги без грошей; воно показує, що чоловік став на рік старший і ні на одну годину не став багатший; це той час, коли треба лічити по книгах і бачити, що кожна стаття за всі дванадцять місяців була проти нас.  — коли б я міг робити так, як бажаю, — скрикнув скрудж з лютістю, — то я б кожного дурня, що шляється та славить христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би, застромивши йому ялинку в серце!   — дядечку! — благав племінник.  — племіннику, — одказав суворо дядько, — святкуй собі різдво по-своєму і не заважай мені святкувати його, як я хочу.  — прощавай, — сказав ще раз скрудж.  — і щасливого нового року бажаю вам!   — прощавай, — знов промовив скрудж. але, незважаючи на все це, племінник вийшов із хати, не промовивши жодного гнівного слова. він зупинився коло вхідних дверей, щоб побажати й писареві щасливих свят, той, хоч уже мало не зовсім замерз, але був тепліший від скруджа, від щирого серця відповів на привітання.  переказ:   так само скрудж не відповів на щирість джентельменів, що збирали гроші для бідних, і різдвяну пісню хлопчика, що колядував під вікнами.  коли скрудж повернувся додому, то замість молотка-колотушки побачив обличчя колишнього компаньйона — марлі.  цитата:   — дурниці! — сказав знов скрудж. — не хочу цьому вірити.  але він таки змінився в лиці, як привид, не спиняючися, перейшов крізь двері, увійшов у кімнату і встав перед ним. коли він входив, згасаюче полум’я спалахнуло, немов хотіло сказати: "я знаю, це — марлеєва тінь! " — і знов померкло.  то була, справді, марлеєва тінь у його звичайному каптані, у вузьких штанях і високих чоботях з китицями, що ворушилися так само, як кіска, поли від каптана і волосся на голові. ланцюг, що тяг марлей за собою, був прив’язаний йому до стану. ланцюг той був дуже довгий і звивався як хвіст. він був зроблений (скрудж це добре запримітив) із скриньок на гроші, з ключів, із замків, з конторських книг, паперів і з важких мішків з грошима. все це було зроблене із заліза. тіло в привида було таке прозоре, що скрудж, дивлячися на нього спереду, міг бачити два ґудзики на каптані ззаду. — ви сковані, — промовив скрудж тремтячим голосом. —чому?   — я ношу ланцюг, який сам собі викував за життя, — відповів привид. — може, ти хочеш знати вагу й довжину свого ланцюга? він великий і важкий!   скрудж глянув додолу, немов сподівався побачити навкруги себе довгий залізний ланцюг, але не побачив нічого.  — якове, — почав він благати, — старий якове марлею, скажи мені що-небудь. заспокой мене, якове.  — я не маю чим тебе заспокоїти, ебенезере скрудже, — одказала мара. — заспокоєння приходить із других володінь, його приносять інші посланці і іншим людям. я навіть не можу тобі всього сказати, що хотів би. мені дозволено говорити з тобою дуже мало. я ніде не можу затриматися. я ніде не можу відпочити або забаритися. моя душа за життя ніколи не переступала за поріг нашої контори, — слухай мене уважно, — ніколи не виходила на вузькі межі нашої грошової ями, через це мені тепер треба відбути багато тяжких мандрівок.  — у цю пору року я найбільше , — казав він далі. — о, нащо я ходив, заплющивши очі, між своїми близькими; чому я ні разу не підвів очей до тієї зірки, що завела волхвів до убогої печери! хіба мало тут бідних домівок, що сяйво тої зірки завело б мене до них!   од цих речей скруджеве серце боляче стислося, він почав тремтіти. 

Деревья

Столы

Дома

Облака

Животные

Ложки

Корабли

Розетки

Стаканы

Цветы

Объяснение:

Не знаю, сколько надо