Рішіть будь ласка продовжіть твір дальше але трохи багато напиші плис дуб та берізка території санаторію «діброва» зросли поруч дуб та берізка. дуб виріс міцним і могутнім, з північного боку схилу до річки, а біла берізка виросла ніжною і стрункою, майже біля самої води. щороку дуб з нетерпінням чекав сезону літніх відпусток, коли приїдуть люди і почнуть свій активний відпочинок. дубу, звичайно, було не зрозуміло, чому люди так поводяться. особливо дивним здавалося те, що вдень люди випускали з роту багато диму, в той час як він, могутній дуб, ночами виробляв для них кисень. але, незважаючи ні на що, він був щасливий створювати для них тінь у спекотний день і впускати жолуді, щоб діти могли ними гратися. але одного разу в тому лісі сталося нещастя. один відпочиваючий чогось випив і, через необережність, забув загасити недопалок від своєї цигарки. і в лісі почалася жахлива пожежа. диму було стільки, що блакитного неба не було видно зовсім. а спека стояла така страшна, що ніхто з дерев вже й не сподівався вижити. добре, що відпочиваючих було багато, і вогонь помітили відразу. пожежники приїхали швидко і моментом впоралися з такою страшною небезпекою, як пожежа у лісі. але у багатьох дерев встигла обгоріти кора. коли пожежники поїхали і метушня вляглася, дуб подумав: «скільки ж часу тепер знадобиться всьому лісу, щоб переробити цей дим в чисте повітря! і скільки згоріло жолудів, з яких вже наступного року могли б вирости молоді дубочки! » на щастя, до нашого дуба вогонь не дійшов, і дуб знову замислився: «скільки ж часу потрібно людині, щоб вона прийшла до тверезого способу життя? » не знайшовши відповіді, він звернувся до берізки: — послухай, я такий сильний і могутній, а нічого зробити не можу, щоб цього більше не повторилося. а берізка йому й відповідає: — так робити-то, власне, нічого й не треба. тому, що людина — це така істота, яка вчиться на своїх помилках. і стільки століть витрачає час на знищення свого здоров'я. а потім розповідає, що тільки дурні вчаться на своїх помилках, вважаючи себе найрозумнішою істотою на планеті. скажи, яка ж вона після цього homo sapiens? адже дивися, як просто живемо ми, в гармонії з природою, і як вона про нас піклується, якщо їй не заважає людина. а далі вона розповіла про те, що видно їй зі свого бережка. і як було б добре, якби людина поводилася по-іншому, якби всі люди жили автор оповідання: о.а.видиборець * * * що саме розповіла берізка дубу далі, нам поки що не відомо. пропонуємо вам самим спробувати про це подумати і написати продовження цієї історії. ми віримо, що з ваших розповідей вийде найкраща казка
Ответы на вопрос:
а з її високого берегу було видно село, де діти пасли корів та гусей влітку, а дорослі були зайняті пошуком того , що вони називали "грошима". берізка не раз бачила , як парубки ввечері сідали біля вогнища й пили напої та їли багато їжі, а потім ставали дуже веселими, занадто веселими. вони перекрикували своїми піснями та галасом пісні солв"їв. забувши пригасити полум"я , вони йшли по селу, а люди закривали вікна щільніше , щоб не чути цих жахливих пісень. а часто парубки починали сваритися та битися до крові.
- не може бути ! невже ті , що програли у сварці, потім ще раз ходили до вечірнього вогню ? мабуть , кожного разу інші були ?
- ні , ті ж самі, я їх добре розгледіла.
- але чому? невже їм бути битими? так не буває !
- буває, рідний дубе ! та одного разу від залишенного без нагляду вогнища зайнялася пожежа. всі спали , а вогонь ближче підлазив до селища. зайнялася перша хата. в селище було багато дров та соломи, тому полум"я швидко охопило будиночок. люди з дітьми вискакували у вікна. вони страшенно кричали. ось запалав інша хата. все село збіглося на пожежу . люди стали ланцюжком та передавали відра з водою одне одному. лише під ранок пожежа повністю згасла.
- жахіття ! не лише ми страждаємо від їхньої нерозумності. їх ніщо не змінить !
- ти не правий, дубе. після того випадку люди більше не збираються на такі вогнища. вони танцюють та веселяться, але, мабуть, їх напої змінилися, чи вони самі змінилися. більше я жодного разу не бічила бійок. люди можуть змінитися, друже, але ми не їм нічим іншим , ніж своєю красою, яка робить їх добрішими та уважнішими й до нас , й до самих себе. пам"ятаєш того хлопчину , який співав під тобою. до речі, не гірше за пташку. вони навчаться , коли подорослішають і опаляться в полум"ї свого нерозумного життя.
Популярно: Українська мова
-
tukva8307.01.2020 10:44
-
bahriddinJoN208513.05.2023 16:37
-
Nastyal132420.08.2021 23:50
-
nickartyar18.04.2021 19:07
-
Anna1111119993344514.03.2020 18:05
-
pe4cha08.12.2020 03:13
-
Write2330.10.2020 09:27
-
Маша2004112414.06.2020 15:00
-
Vitos32521.01.2021 17:36
-
GrechukhinGleb21.01.2021 01:42