Регистрация
uychuuus
22.12.2020 19:06
История
Есть ответ 👍

Почему лжедмитрий 1 смог придти к власти?

246
440
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

нур821
нур821
4,7(10 оценок)
1. смерть бориса годунова. вовремя, так сказать. на престоле остался его сын, совсем молодой и не имеющий поддержки среди высших сословий. 2. последние годы правления бориса годунова были омрачены неурожаем, а как следствие, голодом, болезнями и народными выступлениями. а для верующего  народа это был знак, что на троне не тот царь (не тот род), значит, нужен новый. 3. лжедмитрия поддерживала другая страна (если мне не изменяет память, то речь посполитая, польша) : люди, оружие, деньги, все ради того, чтобы самозванец захватил власть и сделал русь вассалом. 
oxxximiro1
oxxximiro1
4,4(100 оценок)

Объяснение:

1. Доктрина пангерманізму була ідеологічною концепцією, яка виникла в Німеччині в XIX столітті і зазнала популярності в першій половині XX століття. Ця доктрина пропагувала об'єднання всіх німецькомовних народів та територій у єдину державу під німецьким контролем.

Пангерманізм був особливо впливовим під час правління німецького імператора Вільгельма II, який перебував на троні з 1888 по 1918 роки. Він підтримував і поширював ідею пангерманізму, що стала важливим елементом зовнішньої політики Німеччини.

Ця доктрина мала на меті зміцнити імперські амбіції Німеччини, спонукати до колоніальних завоювань та розширення впливу німецької культури і територій. Це включало в себе прагнення до отримання контролю над землями в Східній Європі, на Балканах та в Африці. Відповідно до пангерманських ідей, Німеччина повинна була стати світовою державою і конкурувати з іншими великими державами, такими як Велика Британія та Російська імперія.

Доктрина пангерманізму сприяла формуванню агресивної зовнішньої політики Німеччини, що призвело до напруженості у міжнародних відносинах та підготовки до Першої світової війни. Крім того, пангерманізм став однією з ідеологічних підстав для нацистського руху пізніше в XX столітті.

2. Паризька комуна, яка існувала у 1871 році, може розглядатися як складна історична подія, і її оцінка залежить від контексту і власної інтерпретації. Отже, оцінка Паризької комуни як "невдалим заколотом групи крайніх радикалів-революціонерів" або "народною революцією" є питанням трактування.

Загальноприйняте тлумачення показує, що Паризька комуна була рухом, який утворився внаслідок незадоволення більшості парижан соціальними і політичними умовами. Вона розпочалася внаслідок великої поразки Французької держави в русі проти Прусії у 1870-1871 роках і спровокована соціально-економічними проблемами того періоду. Комуністи, соціалісти, анархісти та інші рухи об єдналися, щоб створити новий політичний устрій, який охоплював широкий спектр ідей.

Термін "зарізаний" зазвичай означає невдалу спробу повалити уряд або встановити новий режим насильством або шляхом змови. У певному сенсі, Паризька комуна може бути розглянута як форма заколоту, оскільки вона була спробою встановити новий політичний устрій, порушуючи існуючі порядки.

Однак, для багатьох людей, Паризька комуна була народною революцією, оскільки вона була масовим рухом, в якому багато людей брали доля і виражали свої соціальні та політичні ідеали. Вона символізувала боротьбу робітничого класу за справедливість, соціальні права та демократію. Багато змін, які були впроваджені під час Паризької комуни, спрямовувалися на поліпшення життя робітників і забезпечення їхніх прав.

Отже, оцінка Паризької комуни як заколоту чи революції залежить від визначення цих зрозуміти. Якщо "зарізаний" розглядається як невдала спроба змінити владу насильством, а "революція" визначається як масовий народний рух за зміну політичного, соціального або економічного статусу, то можна бачіті елементи обох уявлень у контексті Паризької комуни.

Популярно: История