Ответы на вопрос:
Вірш лесі українки "уста говорять: він навіки згинув" пронизаний коханням і вірою поетесси у те, що коханий ще з нею, він її не покинув, так говорить її серце. їй навіть здається що його голос бринить по всюду і говорить, що він поруч з нею. це дає їй віру і впевненість.
Епітет: зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); пестливо-зменшувальні слова — криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька; звертання: «ой подай, чумаче, та подай, голубе». «ой рад би я, моя мила..». повтори: «ой…», «умер, умер», «ку-ку». риторичні оклики: «ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку! » метафора: «воли… доріженьку чують».
Популярно: Українська література
-
lehaalesakhok23.05.2021 05:11
-
lololokgjh23.05.2020 09:24
-
stas95201121721728.03.2023 01:56
-
15081976118.08.2020 01:09
-
Ariana03070920.02.2020 23:07
-
Kiber04ек05.12.2020 01:03
-
ахпхпха15.01.2020 07:11
-
Alexandra090305.08.2022 21:06
-
irinaantipina15.02.2021 13:51
-
alena0bashinskaya09.02.2023 06:17