Леся українка – уста говорять: він навіки згинув! аналіз вірша

234
335
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


Вірш лесі українки "уста говорять: він навіки згинув" пронизаний коханням і вірою поетесси у те, що коханий ще з нею, він її не покинув, так говорить її серце. їй навіть здається що його голос бринить по всюду і говорить, що він поруч з нею. це дає їй віру і впевненість.

Епітет: зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); пестливо-зменшувальні слова — криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька; звертання: «ой подай, чумаче, та подай, голубе». «ой рад би я, моя мила..». повтори: «ой…», «умер, умер», «ку-ку». риторичні оклики: «ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку! » метафора: «воли… доріженьку чують».

Популярно: Українська література