Українська література: Характеристика націєвського з твору мартин боруля

Skynet14

23.05.2020 03:56

Українська література

Есть ответ 👍

Характеристика націєвського з твору "мартин боруля"

199

249

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Alyona2022

Українська література

4,8(22 оценок)

дати характеристику націєвському пропоную так: націєвський - це реєстратор із ратуші. цього персонажа можна віднести до групи негативних. це нещира та жалюгідна людина. націєвський - справжній егоїст, який, здається, ніколи не відчував кохання та ніжності. саме цьому не достойному кандидату головний герой твору хоче віддати свою дочку у якості дружини. проте випадково підслухавши розмову, націєвський доходить висновку, що марися вагітна. він вчиняє як справжній боягуз - тікає: "це так! невеста з я ще тілько сватаю дівку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть". якнакраще характеризує людину і її мова. тобто націєвський - недосвідчена, немудра, труслива та нерозумна людина.

julealeo

Українська література

4,7(65 оценок)

У творі "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." Генріх Белль розповідає про долю одного молодого солдата, який був на війні тільки три місяці. І ось тепер його, тяжко пораненого, скаліченого, привезли в шпиталь, несуть коридорами, і юнак, тамуючи біль, з подивом бачить знайомі стіни з табличками: 6-А, 6-Б, фотографії, малюнки, портрети живописців і політичних діячів. Йому не хочеться вірити, що він у рідній школі, адже часто буває, що коридори і класи схожі: "Чого лишень не привидиться у гарячці!"

Він легкий, його плавно несуть на ношах, і юнак бачить знайомі з дитинства гравюри. Санітари з байдужим, утомленим виглядом знову підняли ноші й понесли юнака до операційної, яка була в залі малювання за дошкою. Його поклали на стіл, аж раптом за плечима санітара на нестертій дошці хлопець побачив напис, і вперше його серце озвалося: "десь у потаємному куточку зринув переляк, глибокий і страшний, і воно закалатало у мене в грудях — на дошці був напис моєю рукою". На уроці малювання він писав вислів, і йому не вистачило дошки, щоб закінчити. Так і залишилося "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." недописаним, хоча і він, і вчитель сім разів намагалися втиснути слово Спарту в рядок, але це їм так і не вдалося.

Солдат трохи підвів голову, і страшний біль пронизав усе тіло, проте він устиг поглянути на себе й побачив, що у нього нема обох рук і правої ноги.

Назва оповідання "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." — це німе питання до читачів. Як тепер цей безногий солдат підійде до дошки і де йому взяти руки, щоб нарешті дописати цей "початок славнозвісної епітафії трьомстам спартанцям, які, боронячись від навали персів, полягли під Фермопілами"? Хто згадає, хто напише епітафію мільйонам загиблих у світовій війні?

Генріх Белль не дає імені героєві оповідання, не називає місто, де відбуваються події, не завершує твір. Чи виживе цей юнак, який, провалюючись у небуття перед операцією молока? Як він, такий покалічений, буде жити далі? У долі одного молодого солдата, як у дзеркалі, відбивається безліч доль інших людей, життя яких було понівечене війною. Кожним своїм твором Генріх Белль закликає людство не повторювати помилок, берегти мир і боротися за нього.