Іть! потрібно написати стислий твір про великих українців,яких ви знаєте і шануєте. обгрунтуйте свою думку.

187

308

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

valdi5p0ch22

Українська мова

4,5(15 оценок)

Ярослав дашкевич. народився 13 грудня 1926 у львові, помер 25 лютого 2010 року. український історик, який за радянської доби не зламався під тиском ідеології (7 років перебував в ув’язненні та виправно-трудових таборах, 16 років був безробітний), а за часів незалежності став одним із найактивніших пропагандистів люстрації історичної науки. володівшістьма мовами (українською,ійською,вірменською,німецькою,польською,французькою). сфера наукових зацікавлень пана дашкевича: історія вірменської колонії в україні,археографія,історіографія та джерелознавство історії україни, спеціальні історичні дисципліни (геральдика,сфрагістика, генеалогія та і

КривенкоЖеня

Українська мова

4,7(96 оценок)

що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

у дворі нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.