Есть ответ 👍

Найти текст рассказа на укр.языке пан коцький

267
356
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


Водного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. от хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати, — нехай краще в лісі ходить». покинув його, а сам поїхав. коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — що ти таке? а він каже: — я — пан коцький. лисичка й каже: — будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду. він і згодився. веде його лисичка до своєї хати, — так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. от якось зайчик побачив лисичку та й каже їй: — лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки. а вона йому: — є у мене тепер пан коцький, то він тебе розірве. заєць розказав за пана коцького вовкові, ведмедеві, дикому кабанові. зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана коцького, — та й кажуть: — а зготуймо обід! і взялися міркувати, кому по що йти. вовк каже: — я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. дикий кабан каже: — а я піду по буряки і картоплю. ведмідь: — а я меду принесу на закуску. заєць: — а я капусти. от роздобули всього, почали обід варити. як зварили, почали радитись, кому йти кликати на обід пана коцького. ведмідь каже: — я не підбіжу, як доведеться тікати. кабан: — а я теж неповороткий. вовк: — я старий уже і трохи недобачаю. тільки зайчикові й приходиться. прибіг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його: — а чого ти прийшов? він і каже: — просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб ти прийшла зі своїм паном коцьким на обід. а вона йому: — я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве. прибігає зайчик назад та й хвалиться: — ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас. вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ. коли це веде лисичка свого пана коцького. доводить до столу, а він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже: — ма- ма- ма- а ті думають: «от вражого батька син, ще йому мало! це він і нас поїсть! » виліз пан коцький на стіл та почав їсти, аж за ушима лящить. а як наївсь, то так і простягсь на столі. а кабан лежав близько столу в хмизі, та якось комар і вкусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст. кабан як схопиться, та навтіки! пан коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав — гуп! — та просто на вовка, — мало не роздавив сердешного. як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко. заєць і собі за ними — забіг не знать а потім посходились та й кажуть: — такий малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!

Кожен повноцінний народ має власну історію, культуру, цінності. До таких цінностей ми, як правило, зараховуємо фольклор, легенди, священні книги. Але навіщо нам сьогодні знати про священні книги?

Я вважаю, що роль священних книг у житті людини неоціненна. Вони дають нам знання, допомагають розвиватися духовно. Це те, що підживлює народ зсередини. Такі книги розповідають про історичні події, людей, посланців Всевишнього.

У світі існує три таких письма – Веди, Біблія й Коран. Наприклад, Веди – це пам’ятка індійської культури. Означає вона «священне знання». Релігія вед – це художні образи, до яких впродовж багатьох віків звертаються митці. Ще однією священною книгою є Коран – основа мусульманської релігії. Це своєрідна збірка проповідей Мухаммеда, яка впливає на культуру народів Сходу. Ну і, звичайно, Біблія – наша священна пам’ятка літератури. У перекладі з грецької означає «книга». Це єдиний і неповторний символ усього християнського народу. Хоч ми й сприймаємо його, як єдиний текст, та відомо, що Біблія писалася різними авторами й у різний період часу та навіть різними мовами. Вона увібрала в себе  історичні події святих, гімни, повчання, афоризми та багато іншого. Та найголовніше – заповіді Божі. Саме вони впродовж віків наставляють народ на праведне життя.

Хоч ці писання на перший погляд різні, та головною метою є до усвідомити людині світ, самого себе, відкрити душу.

Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури вже багато століть несуть мудрість та вчать від найменших до найстарших основним цінностям у житті. Кожен епізод, образ спонукає до праведного життя. Це справжній духовний досвід минулих поколінь. Тому загальнокультурне значення священних книг є неоціненним.

Популярно: Українська література