Составить рассказ: ніжна, пухнаста, легка, мов зірка, пушинка, повітря, земля, хмара, метелиця, весело, крутитися, білій килим

106

387

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

nikitastepanov21

Українська література

4,5(11 оценок)

хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими, ніжними красунями. матуся-хмара любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.

ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. як це було прекрасно! сніжинки закружляли над землею, піхнасті і легкі, у веселому таночку з метелицею і літали, крутилися а поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших сніжинка. вона була легка і срібляста, мов зірка. вітер ніжно підхопив сніжинку і спустив до моеї лодоні. в морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.

мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почав розпитувати сніжинку про її пригоди. вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала, про матусю-хмаринку і білий килим, що так част ввона бачила згори. сніжинка була допитливою і спостережливою, тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. про чарівну музику новорічних і про все, все,

та раптом на небо випливло чарівне малинове сонце! воно було таке велике і гарне. такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.

GDIZzzEr

Українська література

4,5(31 оценок)

«висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». особливо наголошено на тому, що маруся «до усякого діла невсипуща» «ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» «ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням батькам, варила їжу, пряла «таточку, голубчику, соколику, лебединку! матінко моя ріднесенька! утінко моя, перепілочко, голубочко! не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! не розлучайте мене з моїм василечком». «василю! на кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні там побачимось! »