Міні доповідь про боротьбу козацтва з турецько-татарськими загарбниками

197

269

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

svetasvetashi

Українська література

4,7(73 оценок)

на початку 16 століття козацтво та січові відділи ходили у походи на крим та туреччину. боротьба була з перемінним успіхом.

запорізька січ зміцнюється та поширює свою боротьбу проти турецьких ворогів.

походи козаків приносили їм славу по всій європі. вони стали важливим аспектом у міжнародній політиці. про це говорять різні документи. в одних із них запрошують козацтво укласти договір з німеччиною про турків.

під керівництвом лободи та наливайко козаки розбили турецьке війська у молдавії. після чого війна була припинена.

у запорізькій січі була своя, самостійна політика, як внутрішня, так і зовнішня.

найбільш поширені козацькі поході проти турків були з 1600 по 1620 роки. кожного роки вони перетинали чорне море та робили набіги на береги криму та туреччини.

у тих самих роках козаки під керівництвом сагайдачного взяли штурмом кафу, фортецю, де розташувався самий великий ринок рабів. козаки звільнили багатьох поневолених, серед яких були і земляки.

з’явився козацький флот, який мав величезне значення для історії. адже флот допоміг пробити блокаду турків та татар, що розділяла їх від європи.

під умілим керівництвом сагайдачного, козаки вели активну боротьбу з ворогами. турки не змогли захопити польські та українські землі. впливовість туреччини була майже знищена.

завдяки мужності козаків, високому військовому мистецтву їхнього гетьмана сагайдачного, туреччина не досягла своєї мети — захоплення польських і українських земель, а її міжнародному престижу завдано тяжкого удару. її просування в європу було зупинено.

у хотинській битві сагайдачний отримує смертельне поранення. але і після його смерті козаки боролись проти турецько-татарських загарбників.

козаки брали участь у тридцятирічній війні, що проходила в європі.

Никалкова

Українська література

4,6(55 оценок)

Історія Давньогрецького театру — охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н. е. — V—VI ст. н. е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. Подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета Феспіса (друга половина 6 століття до н. е.), якому приписується і введення першого актора. З хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.

Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру.