Почему мне нравится том соер привидите примеры из рассказа том соер приключения тома сойера

270

383

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

2007пуля

Литература

4,6(97 оценок)

Секрет здесь в том, что и сказка насыщена такими подробностями, которым мы верим сразу же, потому что они жизненны. о тех реальных людях, которые в качество персонажей выведены на страницах «тома сойера», удалось кое-что разузнать (а кое-что сообщил сам твен), и выяснилось, что в жизни они были не совсем такие, как в повести. ну, например, вдову дуглас в действительности звали миссис холлидей, и она вправду отличалась гостеприимством, заботливостью и щедростью. но в повести твен умолчал, что этой миссис холлидей больше всего в мире хотелось снова выйти замуж, она заманивала к себе возможных женихов, намного ее моложе, и еще гадалок, которым всегда сообщала, что в юности ей напророчили трех , а пока был только один. миссис холлидей была по-своему симпатичная, радушная женщина - это в книге осталось, а вот о том, насколько убогими мыслями и желаниями она жила, твен решил не упоминать. в «томе сойере» буквально каждая глава должна была светиться радостью. а если на горизонте героев появлялись предвестия бури, то и буря в конечном счете оказывалась нестрашной - быстро проносилась, не причинив ущерба, и мир снова сиял первозданной красотой. и люди должны были быть под стать такому миру - чуточку смешные, добрые и ласковые, ну разве что за исключением индейца джо да еще учителя доббинса. под пером другого писателя, наверное, дала бы себя почувствовать умиленность этой кажущейся гармонией, а стало быть, пробилась и неверная нота. но ничего этого нет у твена. он описывал своих ранних лет, и в главном он был верен правде. до него американская не знала художника, способного с подобной неукоснительной верностью воссоздать мысли, интересы, побуждения, чувства, весь строй души совсем еще юного героя, у которого, однако, свои твердые понятия об окружающей жизни, свой взгляд на вещи, свод логика. нам эти понятия и эта логика могут показаться наивными, забавными, могкет быть, и нелепыми, но мы и на секунду не усомнимся в том, что подростки, жившие в санкт-петербурге ла миссисипи, могли думать и чувствовать только так, как показал твен, и сотого мы как бы вес время рядом с ними, деля все их тревоги и радуясь всем их удачам. это мы сами, а не только том с геком, погружаемся в звенящую тишину летнего полдня. и ищем сокровища в .та и их таенных опустевших домах горожан, которые разъехались кто на запад, кто на юг. и подкладываем ужей в рабочую корзинку тети полли, наслаждаясь ее испуганными кринами. и томимся в воскресной школе, придумывая что-нибудь необыкновенное,- прорываем подземный ход, ведущий через два океана прямехонько в китай, вывешиваем черный пиратский флаг на корме полусгнившей барки, которой доберешься разве что до джексонова острова посредине реки.

aushatsy

Литература

4,8(19 оценок)

Потому что том соер юмористический мальчишка

serejafox23

Литература

4,4(48 оценок)

«Мені однаково» ідейно-художній аналіз Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять. Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається: Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні». Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого — все таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить. Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й «малого сліду». Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не полише на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть,— все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую збудять… Ох, не однаково мені. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість у час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/meni-odnakovo-chi-budu-analiz/

Объяснение: