Регистрация
gogopuppies
Есть ответ 👍

Закінчення до казки дивак. на фото оповідання

225
320
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

карпать1картошку
карпать1картошку
4,8(25 оценок)
Коли набирали солому, дiд часто сповзав iз скирти, нанизував солому на рiжняки i гуцав так, що аж лiса скрипiла. товчи, внучку, гнiти! хекав. а я ще якийсь навильник скину. i знову дерся на скирту. спочатку олесь надолужав, потiм заморився i сiв. навiщо стiльки беремо? як навiщо? озвався з пiтьми прокiп. це ж собi, а не тещi. хе-хе! ти знаєш, що таке теща? нi? пiдростеш узнаєш. клята баба. а якщо коням важко буде? своєï олесь. нiчого. зате нам легко. натопив i вилежуйся собi на печi. ти вiдпочинь, а тодi ще пострибаєш. воно ж таки груз. повертались додому в темрявi. лiпив мокрий снiг, припорошуючи бiлим конячi спини. прокiп хльоскав батогом i лаявся. а олесь сердито сопiв у нього над вухом i пiдбивав руку. замахнеться прокiп гарненько, цьвох i мимо. не бий, благає олесь. бачиш: важко. прокiп зiтхнув i, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до олеся. ось послухай, дурнику, що я тобi скажу. слухай i на вус мотай. тут, на землi, не бити не можна. тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть. подався вперед i, олеся прiлим духом давно не митоï бороди, захарчав у саме вухо: пойняв? олесевi зробилося сумно. закортiло швидше туди, в село, де снiг плете навколо електричних лiхтарiв густi рожевi сiтi, й привiтно свiтяться вiкна в хатках. попереду бiлою стiною пiдвiвся бiр. вiн уже не гув i не шикав на коней. мовчить, тихо сказав олесь. снiгом забило, пояснив прокiп. вiтер гiлля не зрушить. дома олесь не став ждати, доки дiд з матiр'ю солому, швиденько роздягся i полiз на пiч. через деякий час у сiнях загримали чобiтьми, загомонiли. ото ж я й кажу, говорив дiд, неглемедза вiн у тебе, наталко. затопчуть бо воно ж як деревце в потiм дiд увiйшов до хати, заглянув на пiч. змерз, онучку? а ти ножки на черiнь, а зверху кухває олесь глибше зарився в подушку i тоненько заскiмлив. прокiп пiдняв брови сторчака. он диви, чого це вiн розприндився? геть, не займайте його, сумно обiзвалася мати з хатини. ïжте вже. а хiба я що? мимрив прокiп. а йому нiчого такого й не вiн ïв швидко, винувато витрiщав очi, плямкав тихiше, нiж завжди, i губив крихти в бороду. олесь непомiтно для себе заснув. а вночi крiзь сон благав матiр розповiсти казку про iвасика-телесика, злякано зойкав, коли вiдьма гризла дуба, i радо смiявся, коли гусиня взяла iвасика на своï крилята. вдосвiта знов загули на морозi сосни i закричали пiвнi на горищах. народжувався новий день.
Andrey0116
Andrey0116
4,5(48 оценок)

Автор - Євген Маланюк (1897-1968)

Назва: "Під чужим небом" (1920-1924)

Даний вірш був написаний в еміграції. Поет виразно показує свою тугу за батьківщиною.

Тема: патріотизм, сумні почуття ностальгії та любові до рідної землі.

Ідея/основна думка: вітчизна є вітчизна, її не замінить ніщо.

Слова ліричного героя збігаються зі словами й думками автора: він відчуває себе чужим за кордоном. Він пам'ятає все, що бачив і переживав на батьківщині, постійно думає про неї, як про кохану людину. Автор порівнює це відчуття із любов'ю до людини. Він не хоче жити тут, але вимушений. Повернутися додому він не може. Саме усвідомлення цього факту бентежить його найбільше.

Художні засоби:

- епітети: "золотосрібний ріг", "скажений біль", "вітер з кришталевих хвиль";

- порівняння: "життя давно, як божевільне, блудить";

- риторичні запитання: "куди ж іще заблудить безглузда путь і хто остереже?"

- тощо;

Вірш складається з п'яти частин, написаних Євгеном Маланюком в різні роки (1920-1924).

Деякі частини мають різні розміри: 4-стопний ямб, 4-стопний анапест, 5-стопний анапест.

Розмір, рима і ритм змінюються.

Ліричний герой і є автором. У вірші зображені тяжкі душевні переживання і сумні почуття самого Євгена Маланюка в еміграції.

Отже, "Під чужим небом" - це патріотична елегія.

Объяснение:

как-то так

Популярно: Українська література