Литература: Аналіз поезіі пушкіна я помню чудное мгновенье

azaliyazaynulinnf

21.08.2021 06:35

Литература

Есть ответ 👍

Аналіз поезіі пушкіна я помню чудное мгновенье

196

202

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

overlord735

Литература

4,4(81 оценок)

Серед шедеврів пушкінській любовної лірики вірш «я помню чудное мгновенье » - одне з найбільш проникливих, трепетних, гармонійних. тут почуття без залишку розчинено в словах, а слова як би самі просяться, лягають на музику. це вірш присвячено анні петрівні керн, з якою пушкін вперше познайомився в петербурзі в будинку оленіних, в початку 1819 р. вже тоді поет був зачарований красою і чарівністю анни керн. після цієї зустрічі минуло шість років, і пушкін знову побачив керн влітку 1825 р., коли вона гостювала у тригорському у своєї тітки п. а. осипової. несподівана зустріч сколихнула в поета майже згаслі почуття. в обстановці одноманітною і тяжкій михайлівській посилання поява керн викликало пробудження в душі поета. він знову відчув повноту життя, радість творчого натхнення, захоплення і хвилювання пристрасті та кохання. вірш починається зі спогаду про дорогий і прекрасному образі, на все життя увійшло в свідомість поета. це глибоко сокровенне, затаєне спогад зігріте трепетним і гарячим незгасаючих почуттям, побожним схилянням перед святинею краси: я помню чудное мгновенье: переді мною з'явилася ти,як осяйне видіння раю,як геній чистої краси. «геній чистої краси» - це образ земної жінки, що стала перед поетом у всьому чарівності і блиску своєї краси. але це також і узагальнений образ ідеальної, прекрасної жінки. наступні строфи автобіографічні. пушкін згадує роки петербурзького життя, які пройшли «в томленьях суму безнадійної, в тривогах гучної суєти», відтворює інший настрій почуттів у період південного заслання («бур порив бунтівний розсіяв колишні мрії»), говорить про «мороці ув'язнення» михайлівській посилання, про тяжких днями , проведених у глушині: без божества, без натхнення,без сліз, без життя, без любові.це не просто спогад, відтворення колишніх пережитих вражень. у пам'яті поета «милі риси» не стираються, «голос ніжний» все також звучить в душі. гармонічна умиротворення досягається задушевністю інтонації, меланхолійними роздумами про дні, прожитих «без божества, без натхнення». свого роду музичним рефреном звучить двічі повторений епітет «голос ніжний», рими зовні невибагливі («ніжний - бунтівний», «натхнення - ув'язнення»), але і вони повні гармонії, пісенності, романсовістю вірша. але раптом ця гармонія вибухає. тиха ніжність поступається місцем бурхливої пристрасті. знову відродження почуттів у душі поета, знову приплив життєвих сил, знову прихід творчого натхнення: душі настав пробудження: і ось знову з'явилася ти,як осяйне видіння раю,як геній чистої краси. і серце б'ється в захват,і для нього воскресли зновуі божество, і натхнення,і життя, і сльози, і любов. захоплення всепоглинаючою любов'ю, захоплення красою коханої жінки приносить ні з чим не порівнянне щастя, блаженство. у даному вірші тема любові нерозривно поєднується з філософськими роздумами поета про свого власного життя, про радість буття, про припливі творчих сил у дивні і рідкісні миті зустрічі з чарівною красою. явище «генія чистої краси» вселило поету і цнотливу захоплення і захоплення любов'ю, і просвітлене натхнення.

GT3

Литература

4,8(10 оценок)

Жизнь самсона вырина ничем не отличалась от жизни таких же, как и он, станционных смотрителей, которые, чтобы иметь самое необходимое для содержания своей семьи, готовы были молча выслушивать и так же молча сносить бесконечные оскорбления и в свой адрес. правда, семья у самсона вырина была небольшой: он да красавица дочка. жена самсона умерла. ради дуни (так звали дочь) и жил самсон. в четырнадцать лет дуня была настоящей отцу: в доме прибрать, приготовить обед, прислужить проезжему, — на все она была мастерица, все у нее в руках спорилось. глядя на дунину красоту, добрее и милостивее становились даже те, кто грубое обращение со станционными смотрителями взял себе за правило. в первое наше знакомство с самсоном выриным он выглядел “свежим и бодрым”. несмотря на нелегкую работу и зачастую грубое и несправедливое обращение с ним проезжающих — неозлобленного и общительного. однако как может изменить человека горе! всего через несколько лет автор, встретившись с самсоном, видит перед собой старца, неухоженного, склонного к пьянству, тускло прозябающего в заброшенном, неубранном своем жилище. его дуня, его надежда, та, что давала силы жить, уехала с малознакомым гусаром. причем не с отцовского благословения, как это принято у честных людей, а тайком. самсону было страшно подумать, что его милое дитя, его дуня, которую он как мог оберегал от всяких опасностей, так поступила с ним и, главное, с собой — стала не женой, а любовницей. пушкин сочувствует своему герою и относится к нему с уважением: честь для самсона превыше всего, превыше богатства и денег. не один раз судьба била этого человека, но ничто не заставило его так опуститься, так перестать любить жизнь, как поступок горячо любимой дочери. материальная бедность для самсона ничто по сравнению с опустошенностью души. на стене в доме самсона вырина висели картинки с изображением блудного сына. дочь смотрителя повторила поступок героя библейской легенды. и, скорее всего, как и отец блудного сына, изображенного на картинках, станционный смотритель ждал свою дочь, готовый к прощению. но дуня не возвращалась. а отец не находил себе места от отчаяния, зная, чем зачастую заканчиваются подобные : “много их в петербурге, молоденьких дур, сегодня в атласе да бархате, а завтра, поглядишь, метут улицу, вместе с голью кабацкою. как подумаешь порою, что и дуня, может быть, тут же пропадает, так поневоле согрешишь да пожелаешь ей ” ничем хорошим не закончилась и попытка станционного смотрителя вернуть дочь домой. после этого, запив от отчаяния и горя еще больше, самсон вырин умер. в образе этого человека пушкин показал безрадостную, наполненную и унижениями жизнь простых людей, самоотверженных тружеников, которых норовит обидеть каждый прохожий и проезжий. а ведь зачастую такие простые люди, как станционный смотритель самсон вырин, — пример честности и высоких моральных устоев.