Два лыжника вышли одновременно из одного пункта в противоположных направлениях. скорость одного лыжника 1 км/ч, а другого 10 км/ч. на сколько километров они удалятся друг от друга за 1ч? за 2ч? за 3ч?

289

491

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Катюша1233210

Математика

4,4(18 оценок)

10+1=11 11*1=11 11*2= 22 11*3=33

pnasta434

Математика

4,7(14 оценок)

Лумпумчик(уривок з фантастичної повісті) інопланетянин мав кумедне ім'я лумпумчик, бо імена на сатурні- давали теж незвично. якщо, народившись, маленький «м'ячик» зробив «лусь! », опустившись при падінні на поверхню, то його називали люсем, а наш герой зробив «лум-пум! » — і його назвали лумпумчиком. по закінченні уроків мав відбутися важливий футбольний матч: зустрічалась збірна команда школи зі збірною школярів із сусіднього містечка вишеньки. день був чудовий, і всі швидко розбіглись по домівках, щоб пообідати і приготуватись до матчу. василько був форвардом* команди, хоч і наймолодший за усіх. нинішній матч був доброю нагодою показати себе у справжньому поєдинку, бо до цього він брав участь лише у змаганнях між класами. «от якби лумпум-чик побачив, як я граю»,—думав василько, ідучи додому. по дорозі він зустрів свого малого сусіда — п'ятирічного юрчика. юрчик деколи ходив з ним на , іноді вони разом бавились в хованки. незважаючи на свій малий вік, юрчик був дуже метким хлопчиком. — васильку, ходи до мене,— мені мама нову машинку купила! — загукав юрчик.— о, подивися, яка велика,— з кузовом і віконцями! правда, вона схожа на автобус? машинка справді була чудова, до того ж із дистанційним інням: сама їздила навколо будиночка і подавала сигнали. ззаду в машинки були гарні дверцята з ручкою, а всередині — м'які сидіння. юрчик захоплено щебетав, а василько уважно розглядав машинку, в голові у нього визрівав план. — юрчику, хочеш побувати на футбольному матчі? сьогодні грає збірна нашої школи і збірна з вишеньок. — хочу! — радісно вигукнув юрчик.— а ти візьмеш мене з собою? і машинку можна взяти? — звичайно, обов'язково з машинкою. я посаджу тебе у першому ряду, добре? — добре, добре! — юрчик радісно заплескав у долоні і застрибав по доріжці. — я піду мамі скажу! — скажи мамі і чекай мене тут: я пообі і заберу тебе з собою. василько побіг додому. коли він влетів до кімнати, відразу помітив сліди лумпумчикового господарювання: паперова модель космічного корабля, яку він так довго конструював, лежала посеред кімнати, а в акваріумі плавали його войовничі пластмасові козаки. — вибач, я хотів прибрати,— почув він десь із кутка голос лумпумчика,— але ці гострі кути у я весь василько заглянув під стіл — там не було нікого, за кріслом теж, під ліжком — порожньо. — де ти, лумпумчику? — стурбовано запитав він. — я тут! — голос лумпумчика лунав дуже глухо. василько відчинив шафу — нікого не видно. і тут він помітив, як у кутку шафи заворушився клубок. це була його сорочка, в ній він і знайшов лумпумчика. — вибач,— ще раз сказав той, віддихуючись, а василько радісно обняв свого друга. — ти мій пустотливий м'ячику,— лагідно прошепотів він до нього,— більше не будеш сам нудьгувати.