Іван федоров батько українського друкарства

Вперше друкована книга в україні з’явилася у другій половині xvi ст., а до цього книги були рукописні. переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота. на одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше. тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в німеччині у середині xv століття, яке швидко було запозичене практично всіма країнами європи, у тому числі й україною. у 1464 році воно виникло в іта­лії, у 1470 році — у франції, у 1473 році — в голландії та угорщині, у 1474 році — в іспанії, у 1480 році — в ії. початок слов’янсь­кого друкування припадає на 1491 рік, коли відомий друкар фіоль у кракові надрукував дві книжки — „часословець» і „осмоглас- ник». обидві книги набрані кирилівським шрифтом, який є осно­вою сучасної української та російської азбуки. на жаль, життя і ді­яльність фіоля швайпольта закінчилося трагічно. саме за друкар­ську діяльність він був заарештований краківською інквізицією. це сталося у 1491 році. батьком українського друкарства вважають івана федорова. іван федоров народився близько 1510 року (точна дата його народження невідома). вважають, що він навчався у краківському університеті, який закінчив у 1532 році і здобув ступінь бакалавра. у 50-х-60-х ро­ках xvi століття працював дияконом у церкві ніколи гостужського в московському кремлі, паралельно працюючи в анонімній друкарні, яку невдовзі було закрито. згодом переїжджає до львова, де з вели­кими труднощами відкриває друкарню. у 1574 році він друкує „апостол», який вважається першою українською друкованою кни­гою в україні. ця книга вийшла тиражем 1000 примірників обсягом 560 сторінок (збереглося 77 книг). у львівській друкарні іван федо­ров видає й „азбуку» — перший слов’янський підручник, надруко­ваний кирилівським шрифтом. обсяг книги — 80 сторінок (зберег­лося декілька примірників).

ответ:

характеристика захара беркута захар беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, з. беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. невважаючи на глибоку старість, захар беркут був іще сильний і кремезний. …сад, пасіка й ліки — се була його робота». риси характеру захара беркута   добрий і волелюбний;   відвертий і чесний;   працьовитий;   розсудливий і мужній;   витриманий. найповніше розкривається характер захара беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. і в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів. ним керують у першу чергу громадські інтереси. почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у захара беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. усією силою своєї душі він любить сина, але коли тугар вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого максима і частина тухольців просить захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже захар беркут, затамовуючи біль у душі. він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. і його відповідь посланцеві бурунди звучить твердо і переконливо: «або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема». коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, захар беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю! » — каже захар беркут. своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син. після того як захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. можливо, від цього він так раптово і помирає. але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час. слід підкреслити і чесність старого захара. («беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) він прекрасний у всьому, навіть у своїй смерті. у своїй останній промові перед громадою захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбутньому рідного народу. як заповіт нащадкам звучать його слова: «доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас». в образі захара беркута втілені мудрість, мрії і прагнення народу.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

объяснение: