Іть! твір опис процесу праці за власним спостереженням у художньому стилі з метафорами,епітетами,порівнянями

143

176

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Виника5634

Українська мова

4,4(19 оценок)

Твір-опис процесу праці за власними спостереженнями в художньому стилі бабусині пиріжки. уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. ох, ці пиріжки! вони такі смачнючі! ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з’явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з’являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. а ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «от славний козачок! а ходи-но до свого війська! » — і саджає його в рядочок до інших на лист. коли стрункі ряди пиріжків-козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. до того ж робить це великою гусячою пір’їною.для мене це якесь чародійство: і пір’їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. може, тому й пиріжки такі смачні-пресмачні.

DFV7

Українська мова

4,5(7 оценок)

Ось і настали зимові канікули. у (твоє місто в родовому відмінку) так нудно, хочеться знову і знову нових вражень. але нажаль цьго разу за сімейних обставин ми нікуда не поїдемо. однією моєю утіхою зостається книга яку мені прабабуся передала в спадок. я ще не починала читати, тому щоб хоч чимось себе утішити, розпочала поринати в минуле. ось-ось і я згадала машину часу, ніби то я повертаюся на багато-багато століть назад. і он, дивіться! на цій сторінці стоїть маленький чоловічок з ліхтариком і запрошує мене в минулий світ! бабусина книжка розпочалася із нотаток якоїсь дівчинки "я так себе почуваю втомленою після зимових розваг. сьогодні падав такий лапатий сніг, як можна було б сидіти весь цей час вдома? ми з друзями зліпили великого сніговика. я розумію що я трішки завелика для дитячих забав, але поринути з головою в дитинство- це так " і ось я сама непомітно потрапила в цю історію. сніжинки були такі великі, прекрасні, вони нібито щось співали. якусь казку. прекрасну, яку я із захопленням слухала. сонечко мене своїми променями ніби лоскотало. я почула якийсь дзвінкий і тихий голосочок : " (твоє ім'я), яка ти сьогодні чарівна! хочеш я тобі покажу де наше царство? " ще й не встигла дати відповідь, як всі сніжинки мене гуртом повели кудась далеко. і ось! дивіться! який прекрасний і великий палац. а у середені багато-багато сніжинок, які всі гуртом танцюють прекрасний танець: -? -це просто казка! -тут ми всі живемо. але недавно в нас цей замок хотіла забрати велика панна гроза. вона дуже зла та неприємна. вона тут хотіла оселитися і нами всіма панувати. проте ми всі гуртом її прогнали із нашої домівки, яку побудувала матінка природа, подальше від сторонніх очей, високо в небі. але ми тобі показали де ми живемо і народжуємося, щоб ти стала нашою царівною! ой! настав вже ранок. я напевно вчора заснула прямо на кріслі! тому виходить що це все сон. на дворі бавилися дітлахи, граючи в сніжки. а я все думала над коротенькою розповідю сніжинки.