В чём опасность загрязнения воздушной среды выбросами промышленных предприятий? Приведите примеры веществ-загрязнителей.

213

500

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

dms30445p0a743

Другие предметы

4,8(10 оценок)

Последствия загрязнения атмосферы очевидны: образование озоновых дыр, возникновение парникового эффекта, рост процента тяжелых заболеваний, спровоцированных выбросами. Среди них раковые опухоли, всевозможные аллергии, астматический синдром, нарушение сердечнососудистой деятельности, общее понижение иммунитета.
Основными источниками, из которых осуществляется химическое загрязнение атмосферы, являются металлургическая и химическая промышленность, отопительные системы (тепловые электростанции, котельные установки), транспорт. Вместе с дымом теплоэлектростанции выбрасывают в воздух углекислый и сернистый газ.
В современных условиях пальму первенства в вопросах ухудшения качества воздуха удерживает промышленное загрязнение. Ежегодно в атмосферу выбрасываются миллионы тонн вредных веществ, которые при взаимодействии образуют новые элементы. Так сернистый газ, окисляясь, образует серный ангидрид, а взаимодействуя с аммиаком, превращается в кристаллы сульфата аммония. При соединении серного ангидрида с парами воды, образуется серная кислота. Таким образом, происходят различные химические, фотохимические, физико-химические реакции между составляющими атмосферы и элементами загрязняющих веществ, многократно усиливая химическое загрязнение окружающей среды.
Отходы металлургии – это также такие химические элементы, как оксиды азота, аммиак, сероводород, хлор, фтор, а также соединения фосфата, ртути и мышьяка.
Загрязнение химическими веществами озонного слоя Земли и его разрушение происходит в результате сжигания промышленных и бытовых отходов, отопления жилых помещений, транспортных выхлопных газов, промышленного сжигания топлива.
Не стоит недооценивать и аэрозольное загрязнение атмосферы. Основным его источником являются ТЭС, обогатительные фабрики, металлургические предприятия, сажевые, магнезитовые и цементные заводы. Выброс пыли измеряется миллионами тонн в год! Так, сжигание каменного угля дает 93.6 млн.т. пыли, производство цемента – 53,37млн.т., а выплавка чугуна образует 20.21млн.т. вредоносных частиц.
Проблемы химической промышленности заключаются в невозможности эффективно контролировать выброс в атмосферу загрязняющих веществ. Существуют нормы, определяющие предельно допустимую концентрацию (ПДК) воздуха для нормальной жизнедеятельности человека. Но до настоящего времени снижение выбросов многих вредных веществ остается практически нерешенной проблемой.
Как правило, эта проблема затрагивает города, где сосредоточены промышленные предприятия различных отраслей, а также растущие населенные пункты.

Anton222666222

Другие предметы

4,6(93 оценок)

Античне мистецтво

(від лат. antiquus - стародавній) - мистецтво античної епохи; мистецтво Давньої Греції, а також тих країн і народів древнього світу, культура яких розвивалася під визначальним впливом давньогрецької культурної традиції: мистецтво елліністичних держав, Рима й етрусків.

Поняття «античне мистецтво» з'явилося в епоху Відродження, коли прекрасні творіння Стародавньої Греції і Стародавнього Риму прийнято було вважати зразковими, класичними для всієї європейської культури.

Єдність античного мистецтва обумовлено спільністю естетичного ідеалу. Образ ідеально прекрасної і гармонійно розвиненого людини-громадянина, доблесного воїна і відданого патріота, в якому краса атлетично тренованого тіла поєднується з моральною чистотою і духовним багатством, знайшов своє втілення у скульптурі, живопису та прикладному мистецтві. Грецькі майстри вивчали будову людського тіла, співмірність його пропорції, пластику рухів, особливо під час знаменитих Олімпійських ігор. Художники домагалися реалістично правдивого зображення людини у грецької вазописи (чернофигурная і краснофигурная розпис) і скульптурі, яка знайшла пластичну свободу і життєву переконливість (Мирон «Дискобол», Поліклет «Дорифор», Фідій - статуї для афінського Акрополя).

Неоціненний внесок у світове мистецтво внесли давньогрецькі архітектори. Вони створили суворий і величний тип храму прямокутної форми, оточений з усіх боків колонами (периптер), і сувору, логічно обґрунтовану систему співвідношень між несучими і несомыми частинами будівлі {ордер).

Пам'ятки давньогрецького мистецтва дають нам естетичне насолода і яскраве представлення про єдність, синтезі архітектури та скульптури.

На зміну класичним традиціям з кінця IV ст. до н. е. приходить більш складна світорозуміння, загострюється інтерес до розкриття внутрішнього світу людини, передачі могутньої енергії, динаміки образу, його правдивості (скульптури Скопаса, Праксителя, Леохара, Лисиппа). Як наслідок у мистецтві цього часу відзначається захоплення багатофігурними композиціями і колосальними розмірами статуй.

Три останніх століття існування грецької цивілізації називають епохою еллінізму.

Спадкоємцем художньої культури еллінської цивілізації став Стародавній Рим, який пройшов за вісім століть в результаті успішних завоювань історичний шлях від маленького міста до столиці величезного держави - могутньої Римської імперії. Римляни високо оцінили науку, літературу, театр, архітектуру і скульптуру Стародавньої Греції і внесли свій внесок у подальший розвиток художньої культури стародавнього світу.

Вони збудували чудові дороги, мости і водопроводи, створили особливу систему споруди великих громадських будівель завдяки застосування в будівництві арок, склепінь і бетону, що дозволяє помітно збільшити ширину перекриттів. У II ст. вперше при будівництві круглого в плані храму був застосований купол. Таким чином, до IV ст. сформувалися основні типи християнського храму - базиліка і центрально-купольне споруда.

Особливої уваги заслуговує мистецтво римського скульптурного портрета, що відрізняється точною характеристикою і життєвим правдоподібністю образів. Влада римських імператорів прославляли численні монументи, поставлені в їх честь, тріумфальні арки, споруджені на честь їх перемог. Прекрасно сплановані ансамблі міст, знамениті імператорські лазні - терми, найбільший амфітеатр стародавнього світу - Колізей, колона імператора Трояна, храм всіх богів Римської імперії - Пантеон, фресковий живопис і мозаїка, відкриті при розкопках Помпеї - це своєрідна біографія епохи, відображена в неповторних художніх образах.

Античне мистецтво найсильнішим чином вплинуло на розвиток мистецтва наступних епох; важко переоцінити його значення для розвитку західної цивілізації (див. бароко, класицизм, ампір).

Объяснение: