Сравни стихотворения. Осторожно ветер Из калитки вышел, Постучал в окошко, Пробежал по крыше. М. Исаковский

171

407

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

ArianatorLove

Другие предметы

4,7(37 оценок)

возможный ответ к заданию по литературному чтению
Два стихотворения написаны разными авторами — М. Исаковским и Л. Квитко. В этих стихах говорится о ветре, у Исаковского ветер тихий, ласковый, а у Квитко ветер воет, сбивает яблоки, срывает шапку с головы,
В стихотворении М. Исаковского ветер осторожно вышел, постучал, пробежал. У Л. Квитко ветер воет, завывает, гнет, сбивает, тащит.
У Исаковского ветер несмелый, едва веет, тихонько все трогает. У Квитко втер неистовый, он воет, сбивает, срывает головные уборы с людей, листья, яблоки с деревьев.
Вывод поэты совершенно по-разному описывают ветер. Если у Исаковского ветер «осторожно вышел, постучал и пробежал», то у Квитко ветер «воет, завывает, гнет, сбивает,тащит».
Хорошо получается читать стихотворение, отражая настроение; определять авторские отношение к изображаемому.
Вызывает трудности сравнивать стихи разных поэтов на одну и ту же тему.

nikitavor7135

Другие предметы

4,6(20 оценок)

Объяснение:

Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.

Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.

На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".

У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.

На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.