Подготовьте устный рассказ о сражении, происходившем на одном из ратных полей России.

142

477

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

santchkaakimowa

Другие предметы

4,6(27 оценок)

Куликовская битва — решающее сражение между объединённым русским войском во главе с московским великим князем Дмитрием Донским и войском беклярбека Золотой Орды Мамая, состоявшееся 8 сентября 1380 года между реками Дон, Непрядва и Красивая Меча, на Куликовом поле.
Битва началась утром 8 сентября поединком богатырей. С русской стороны на поединок был выставлен Александр Пересвет – монах Троице-Сергиева монастыря, до пострижения – брянский боярин. Его противником оказался татарский богатырь Темир-мурза (Челубей). Воины одновременно вонзили друг в друга копья: это предвещало большое кровопролитие и долгую битву. Едва Челубей упал из седла, ордынская конница двинулась в бой и быстро смяла Передовой полк. Дальнейший натиск монголо-татар в центре был задержан вводом в действие русского резерва. Мамай перенес главный удар на левый фланг и начал там теснить русские полки. Положение спас, вышедший из дубравы, Засадный полк серпуховского князя Владимира Андреевича, ударил в тыл и фланг ордынской коннице и решил исход битвы.
Потери обеих сторон в Куликовской битве были огромными. Убитых хоронили 8 дней. В сражении пали 12 русских князей, 483 боярина. Князь Дмитрий Иванович, который участвовал в битве на передовой в составе Большого полка был ранен в ходе сражения, но выжил и получил в дальнейшем прозвище «Донской».

Masha20468

Другие предметы

4,6(78 оценок)

Література постмодернізму — це постійний обмін прямими і переносними значеннями слів, провокація письменником читача і навпаки. Цей обмін веде до того, що межа між "своїм" і "чужим" художнім словом стирається, тому текст одного автора перетікає у текст іншого так само, як взаємо перетворюються персонажі мультфільму "Пластилінова ворона". Із єдиного матеріалу (в літературі — художнього тексту) можна створити усе, що автор побажає: етикетку, ліричний вірш чи напис на паркані. (Утім, ліричний вірш так само може бути написаний на огорожі.)

Література перетворюється на гру, в якій беруть участь усі, хто пише і читає. Поєтмодерністські художники полюбляють використовувати ролі і маски; вони не "витають" над текстом, як всюдисущі божества, і не вважають написаний ними твір лише своєю власністю, тому що усвідомлюють, що хистка будова твору складається з тисячі піщинок: зумисних і несвідомих цитувань, алюзій, "чужих" метафор і образів. Така "демократизація" літератури взаємодіє з любов'ю постмодерністів до міфології — адже світ належить усім, і водночас кожний може створювати власну міфологію. Якщо скористатися термінологією К. Маркса, можна сказати, що література (і мистецтво) є принципово не відчужуваним продуктом виробництва: зробивши свій твір набутком усіх, автор не втрачає його.

Зникає і розподіл літературних жанрів на "високі" і "низькі". Таке розмежування існувало ще від часів Аристотеля. Але в епоху постмодернізму жанри і стилі письмового мовлення, що вважалися "низькими" чи недостатньо "літературними" (як, наприклад, коментарі чи словникові статті) стали рівноправними з такими "заслуженими" жанрами, як роман чи поема. Художнім твором може вважатися навіть табличка на дверях або відправлений електронною поштою лист.