Есть ответ 👍

Составьте таблицу «Требования политических партий и организаций в Беларуси в годы революции 1905—1907 гг.».

294
392
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


Признаки для сравнения

Монархический

лагерь

Буржуазно-либеральный лагерь

Революционно-

демократический лагерь

Названия политических

партий и организаций

Русский окраинный союз (РОС)

«Союз 17 октября» (октябристы), Конституционно-демократическая партия (кадеты)

Бунд, Партия социалистов-революционеров (эсеры), Российская социал-

демократическая рабочая партия (РСДРП) (большевики,

меньшевики), БСГ

Позиция по национальному

вопросу

Поддержка положения о единой и неделимой России

Автономия народов в составе России

Признание права наций на самоопределение

Позиция по аграрному

вопросу

Сохранение помещичьего землевладения

Защита частной собственности и сохранение помещичьего землевладения

Ликвидация помещичьего землевладения и передача всей земли в собственность народа

Вывод: Организаторами революционного движения выступили ряд политических партий, которые первоначально действовали как нелегальные. По своим политическим требованиям партии были разделены на тех, кто защищал интересы рабочих и крестьян, и на тех, кто был на стороне помещиков и буржуазии. Большим влиянием в Беларуси пользовалась Партия социалистов-революционеров. Однако далеко не всегда деятельность партий имела успех. За участие в восстаниях, нелегальных съездах многие участники были отправлены отбывать срок в тюрьме. Несмотря на это, люди продолжали верить в возможность изменений в их социально-экономическом положении.


Відповідь:

У сьогоднішніх роздумах я хотів би зосередити вашу увагу, дорогі друзі, на фрагменті Святого Євангелія від Матея, у якому йдеться про дві заповіді любові.

На підступне запитання законовчителя, яка найголовніша заповідь у Законі, Ісус сказав: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша і найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого». Власне над темою любові, над основною суттю цього слова чи радше – поняття, хочу поміркувати разом із вами.

На перший погляд здається, що, обговорюючи знайому тему любові, не відчуваємо якоїсь особливої складності. Якщо йдеться про любов до Бога, то, звісно, усі ми Його любимо, бо хто відважиться сказати, що він Бога не любить. Те ж саме стосується і любові до ближнього свого чи любові до себе самого. Але давайте поміркуємо глибше і з’ясуймо: як саме маємо трактувати любов до Бога, до ближнього чи до себе самого? Передусім запитаймо себе: «Чому я люблю Бога?» Очевидно тому, що Всевишній створив мене і весь людський рід – починаючи від Адама і Єви, і до нинішнього часу. Далі: для того, щоб ми змогли нормально жити у цьому світі, добрий Господь творить для нас усе інше: чудову природу – родючу землю, рослини, дерева, квіти,повітря, воду, сонце, небо, зорі, місяць, всякого роду птиці, звірі, риби… А тепер скажіть, будь ласка: хіба за ці великі дари, завдяки яким ми живемо у цьому світі, ми не повинні любити Бога і постійно дякувати Йому за це? Тож знову запитаймо себе: чи ми це робимо? Тобто, чи любимо Бога і хоч колись віддячуємо своєму Творцеві за ці дари? І взагалі: чи хоч розуміємо, гідно оцінуємо цей Божий дар? Нам здається, що все це звичайнісінька закономірність, мовляв, так має бути. Не забуваймо, що це не якийсь там випадковий збіг обставин, природних явищ, а всемогутній задум доброго і милосердного Творця, Який, створивши нас, потурбувався про наше життєве забезпечення.

А тепер про найголовніше, чому ми повинні любити Бога. Скажіть, будь ласка, невже премудрий Господь привів нас у цей світ лише для того, щоб ми ці дари споживали: дихали, їли, пили, насолоджувалися природою, зрештою, працювали, обробляли землю? Звісно, що і для цього, бо інакше ми не існували б у світі. Однак ми знаємо, що Бог, окрім нашого тлінного тіла, про яке ми так турбуємося, дав нам безсмертну душу, і вона є найголовнішою субстанцією кожної людини. Дав нам Свого Духа, за до якого ми єднаємося з нашим Творцем на вищому, божественному рівні, щоби й самим ставати досконалими, святими,божественними. І знову ж таки: точнісінько так, як Господь потурбувався про людське тіло, Він постійно піклується і нашою душею. Згадаймо Святе Євангеліє неділі після Воздвиження: «Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? (Мк 8, 36-37). Тобто нагадує нам, що найціннішою для кожної людини є безсмертна душа, яка призначена Ним вічно перебувати у небесних оселях.

Знаючи про нашу недосконалість і схильність до гріховного життя, милосердний Господь дає нам усі духовні засоби, за до яких ми повинні турбуватися про свою душу, очищати, вдосконалювати її. Найголовнішим засобом для ння душі є Свята Церква, яка має у своєму духовному арсеналі багато важелів, що сприяють осягненню нашої кінцевої мети. Це передусім заповіді Божі, Святі Тайни, молитва, Свята Літургія та багато інших духовних чинників. А тепер знову поставмо таке ж запитання: «Чи ми не повинні любити Бога, Який так турбується нням нашої душі?» Звісно, що маємо любити Його і теж дякувати за всі ці безцінні дари.

Пояснення:

Популярно: Другие предметы